Зелені водорості – це організми із зеленим кольором слані, тому що серед пігментів, які є в їхніх клітинах, переважають хлорофіли.
Поширені зелені водорості в прісних і солоних водоймах, у морях і океанах, у грунті, на стовбурах дерев, на снігу і льоду.
Будова зелених водоростей
Внутрішня та зовнішня будова клітин водоростей різноманітна. Клітини можуть бути покриті клітинною оболонкою або голі. Основний структурний елемент клітинної стінки – целюлоза. Для деяких видів водоростей характерна наявність джгутикового апарату, що складається із різного числа джгутиків.
У кожній клітині зелених водоростей є хлоропласти. Вони відрізняються за розмірами і формою. Можуть бути сітчастими, кільцеподібними, спірально-закрученими, тощо. Будова хлоропластів водоростей схожа з вищими рослинами. Завдяки цьому, водорості здатні до автотрофного харчування. Є серед рослин цієї групи і міксотрофи, які отримують поживні речовини не тільки в процесі фотосинтезу, але й всмоктують розчинені у воді органічні речовини. По кожному з хлоропластів розподілені молекули ДНК у вигляді невеликих сферичних утворень.
Деякі представники зелених водоростей мають червоне або помаранчеве забарвлення через скупчення поза хлоропластів каротиноїдних пігментів і їх похідних – так званого гематохрома. Для ряду сифонових водоростей властива наявність прозорих амілопластів, що містять крохмаль. Також в цитоплазмі і стромі хлоропластів можуть накопичуватися ліпіди. Важливий елемент клітин багатьох видів водоростей – світлочутливе вічко, завдяки чому клітина здатна переміщатися до освітленого місця.