Класифікація подразників

В цій статті ви ознайомитеся з інформацією про Види, властивості, характеристика подразників.

Класифікація подразників

Подразник — це різка зміна у зовнішньому або внутрішньому середовищах організму достатньої сили та інтенсивності, яке викликає збудження.

Вплив подразника на живий організм (клітину або тканину) розглядається як Процес подразнення.

Подразливість — це особлива здатність клітин, тканин посилювати або зменшувати активність (рівень обміну речовин) у відповідь на вплив подразника.

Подразники характеризуються:

— якістю;

— силою;

— інтенсивністю.

Показники класифікуються за якістю (модальністю), тобто за тією формою енергії, яка властива кожному з них.

Подразники поділяють на:

— механічні;

— хімічні;

— теплові;

— осмотичні;

— світлові;

— електричні.

Ці подразники передаються за допомогою різних форм енергії:

— світло — фотонами,

— хімічні подразники — молекулами та іонами,

— теплові — за допомогою температури,

— механічні — шляхом механічної форми енергії.

За біологічним значенням подразники поділяються на:

— адекватні;

— неадекватні.

Адекватні подразники — це подразники, які впливають на дану клітину або тканину за природних умов, до сприйняття яких вони спеціально пристосовані і саме до них мають високу чутливість, тобто вони відповідають за модальність даного виду клітин і здатні викликати збудження навіть при досить малій енергії (дозі) впливу на відміну від решти подразників — неадекватних.

Неадекватні подразники — це подразники, які не впливають на дану клітину або тканину за природніх умов, до сприйняття яких вони спеціально не пристосовані і не мають високої чутливості.

За силою подразники поділяються на:

— підпорогові;

— порогові;

— надпорогові.

Пороговий подразник характеризується мінімальною силою, достатньою для того, щоб викликати специфічний ефект у подразнювальній клітині чи тканині.

Надпороговий подразник — подразник, сила якого перевищує порогову.

Підпороговий подразник — подразник, сила якого менша за порогову.

Для виникнення збудження важливе значення має:

1) сила подразника;

2) тривалість дії подразника;

3) швидкість наростання сили подразника.

Якщо швидкість наростання сили подразника до порогової мала, то збудження не виникає. Це зумовлено тим, що за час наростання сили подразника в тканині розвиваються зміни, які підвищують поріг подразнення і перешкоджають розвитку збудження. Пристосованість збудливої тканини до дії подразника, сила якого повільно зростає, називається Акомодацією.

За дії подразника надпорогової сили у деяких тканинах збільшується біологічна реакція (збудження). Але подальше збільшення сили подразника не спричинює її зростання — система досягає межі своїх функціональних можливостей.

За надто великої сили подразнення збудження може навіть зменшуватись — Песимальна сила. В такому разі Оптимальною силою є така найменша сила подразника, за якої спостерігається найбільша біологічна реакція.