Якщо Ви не знаєте що таке романтизм, і представників романтизму, то, прочитавши дану статтю, Ви знайдете відповіді на всі свої запитання.
Представники українського романтизму
Романтизм – це стиль та ідейний рух в літературі, який зародився у XVIII столітті в Німеччині, Великій Британії та Франції. В XIX столітті поширився в Російській імперії, Польщі, Австрії, Україні тощо, далі зародився в країнах Північної та Південної Америки.
Український романтизм – це стиль в літературі, науці, архітектурі та мистецтві у XVIII столітті. Основні особливості: ідеалізм у філософії; переважає почуття любові, а не розум; звернення до народності та національності ; пошук історичного начала та минулого; втеча від дійсності в світ ілюзій.
Нові літературні жанри: балада, лірична пісня, романсова пісня, історичний роман та драма.
Перші збірки доби романтизму: “Граматика малоросійського прислівника” (ориг. “Грамматика малороссийского наречия”) 1818 рік та збірка “Досвід збору стародавніх, малоросійських пісень” (ориг. “Опыт собрания старинных, малороссийских песней”)
Український романтизм виник як протест тогочасним бурлескним та травестійним традиціям. Романтизм добув свого найбільшого розвитку, в той час, коли почали давати більше уваги поглибленню знань з народної творчості.
Представники українського романтизму (українські романтики): М. Гоголь, А. Мальчевський, Б. Залєський, С. Гощинський.
В українській Музиці вплив романтизму позначився слабо. Його елементи помітні лише у творах українських композиторів другої половини 19 ст.: С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, В. Матюка, П. Воробкевича, А. Вахнянина й інших, зокрема у їхніх композиціях на слова поетів-романтиків. Тривале місце в історії української музики й театру зайняли написані за творами романтиків опери “Запорожець за Дунаєм” (1863) С. Гулака-Артемовського, “Різдвяна ніч” (1874), “Утоплена” (1883-1884), “Тарас Бульба” (1890) М. Лисенка.