Вегетативне розмноження рослин — це розмноження насінних рослин за допомогою вегетативних органів або їх частин. Розглянемо Способи вегетативного розмноження рослин.
Природнє та штучне вегетативне розмноження рослин
Природне вегетативне розмноження рослин
Природне розмноження відбувається постійно в природі через неможливість або утрудненість насіннєвого розмноження.
Природнє розмноження грунтується на відокремленні від материнської рослини життєздатних вегетативних органів або частин, здатних у результаті регенерації відновлювати цілу рослину з її частини. Уся сукупність одержаних таким чином особин має назву Клон.
Клон (від грецьк. clon — паросток, гілка) — популяція клітин або особин, яка утворюється в результаті безстатевого поділу з однієї клітини або особини. Вперше цей термін запропонував британський генетик Джон Бардон Сандзрсон Хзлдан (1892-1964).
Способи природнього вегетативного розмноження рослин
— кореневими паростками — бузок, вишня, осот, малина, хрін.
— кореневими бульбами — жоржина, пшінка весняна, батат.
— бульбами стеблового походження — картопля, топінамбур.
— кореневищами — пирій, деревій, меліса, материнка.
— цибулинами — тюльпан, гіацинт, лілія.
— частинами пагонів — ряска, верба.
— повзучими пагонами — суниця, костяниця, перстач.
— виводковими пагонами — очиток, бріофілюм.
— виводковими цибулинками — зубниця бульбиста, лілія, тонконіг бульбистий.
Штучне вегетативне розмноження
Штучне вегативне розмноження рослин широко використовується у рослинництві та плодовому і декоративному садівництві. За такого способу розмноженя:
— дочірнім організмам передаються всі ознаки материнського, що дає змогу зберегти властивості цінних сортів;
— можна швидко одержати велику кількість посадкового матеріалу.
Способи штучного вегетативного розмнження рослин
1. Живцювання — один із найпоширеніших способів штучного розмноження. Живці — відокремлені від материнської рослини частини вегетативних органів — ділянки стебла із листками чи брунькам, коренів із додатковими бруньками чи листка, які можуть укорінюватися.
2. Розмноження відсадками — для цього відгинають та присипають землею окремі пагони. Після вкорінення їх відокремлюють та пересаджують.
3) Розмноження поділом куща — ділення куща проводять таким чином, щоб кожна частина мала надземні корені та пагони.
4) Щеплення — це штучне зрощування частини однієї рослини (живця або бруньки) із пагоном іншої. У цьому випадку рослину, яку розмножують, називають Прищепою, а укорінену рослину, до якої прищеплюють — Підщепою.
— Щеплення вічком, або окулірування — Зрощують бруньки й живці однієї рослини (прищепа) зі стеблом іншої (підщепа). Пересаджують вічка (пазушна брунька із шматочком деревини) у Т-подібний надріз на корі стебла підщепи.
— Щеплення живцем (копулювання) — зближують живець прищепи зі стеблом підщепи декількома способами: прикладанням, розщепом, за кору.
— Щеплення зближенням (аблактування) — зближують і зрощують прищепу й підщепу за допомогою язичків — косих надрізів на корі.
5) Культура ізольованих тканин — цей спосіб грунтується на вирощуванні в лабораторних умовах із максимальною стерильністю шматочків твірної тканини, здатних до швидкого поділу й розвитку в структури, які нагадують зародок рослини.
Біологічне значення вегетативного розмноження
— одне з пристосувань для утворення нащадків там, де немає сприятливих умов для статевого розмноження;
— у нащадків повторюється генотип батьківської форми, що важливо для збереження ознак сорту;
— один із шляхів збереження цінних сортових ознак і властивостей;
— при вегетативному розмноженні рослина може зберігатися за умов неможливості насіннєвого відтворення;
— переважний спосіб розмноження декоративних рослин;
— при щепленні — у прищеплюваної рослини зростає стійкість до зовнішніх умов.
Слід зазначити й Недоліки вегетативного розмноження :
— передаються негативні риси;
— передаються хвороби материнського організму.