Після політичного розпаду Київської Русі кожне з князівств почало більш самостійний економічний та культурний розвиток.
Розвиток Київського князівства ЗНО:
- Київ залишався в ХІІ-ХІІІ сі. одним з найбільших і най багатших європейських міст, близько 50 тис. мешканців, резиденція митрополитів, найбільш заселене князівство Київської Русі; значні території, вигідне розміщення, розвинене господарство (розвиток ремесла і торгівлі — через Київщину проходили грецький, соляний і залізний торговельні шляхи); не був спадковою вотчиною якоїсь князівської лінії, за 100 років після Мстислава Великого правителі змінювалися майже 50 разів, жоден з них не мав спокійного князювання, змушений відбиватися від збройних домагань інших претендентів; згасання політичного авторитету Києва у першій половині XIII ст., подрібнення Київської землі на значну кількість уділів.
Розвиток Чернігівського князівства ЗНО:
- Чернігів поступався розмірами лише Києву. Князі ревно дбали про розбудову міста. Значну роль у розвитку князівства відіграв Святослав Ярославич, його сини Олег і Давид та їхні нащадки — Ольговичі й Давидовичі; деяким чернігівським князям поталанило правити в Києві; рішенням Любецького з’їзду створено Новгород-Сіверське князівство, яке формально підпорядковувалося Чернігову, з ним пов’язана подія, що її увічнено в найвизначнішому творі давньої української літератури — поемі «Слово о полку Ігоревім».
Розвиток Переяславського князівства ЗНО:
- Переяславське князівство було порівняно невеликим. На сході та півдні його землі межували безпосередньо зі Степом. Ця земля служила щитом для Києва та інших руських територій, потребувала захисту київського князя і продовольчої допомоги; 20 років у Переяславі князював Володимир Мономах, прославився успішними походами проти половців; у розповіді про смерть переяславського князя Володимира Глібовича під 1187 р. літописець ужив назву «Україна». Це найдавніша згадка назви «Україна» в джерелах.