Різниця між подвоєнням і подовженням
Навіть по закінченні загальноосвітньої школи не всім вдається запам’ятати і використовувати терміни “подвоєння” і “подовження” правильно. Тому спробуємо не лише розібратися У чому різниця між подовженням і подвоєнням приголосних.
Відмінності між подвоєнням і подовженням
Подовження є лише різновидом подвоєння.
Подвоєння маємо при збігу однакових приголосних.
Подовжуються приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч, коли вони стоять після голосного
Коли відбувається подвоєння
Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних:
а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява.
б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат),страйкком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст);
в) Кореня або основи на – н – (-нь-) і суфіксів – н(ий) [-н(і)й], – ник, – ниц(я): вина – безвинний, день – денний, закон – законний, кінь – кінний, причина – причинний, осінь – осінній, ранок – ранній; баштанник, годинник, письменник; віконниця, Вінниця.
Подвоєння н зберігається й перед суфіксом – ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний – безвинність – безвинно, законний – законність – законно, туманний – туманність – туманно;
г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса – ся: винісся, пасся, розрісся, трясся.
Коли відбувається подовження
Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:
а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини):знаряддя, знаряддю, на знарядді та ін.; життя, життю, у житті; мотуззя, у мотуззі; колосся, колоссю, у колоссі; гілля, гіллю, на гіллі; знання, знанню, у знанні; збіжжя, збіжжю, у збіжжі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; піддашшя, піддашшю, на піддашші; а також у похідних словах: гілля – гіллястий, гіллячка; життя – життєвий (і життьовий), життєпис та ін. Але: знань, знарядь, піддаш, сторіч, угідь.
Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на – ів, подовження зберігається: відкриття – відкриттів, почуття – почуттів.
б) Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням – ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. ін.; стаття, статті, статтею(але в родовому множини – статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею та ін.
в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь – молоддю, мить – миттю, мазь – маззю, вісь – віссю, міць – міццю, сіль – сіллю, тінь – тінню, подорож – подорожжю, ніч – ніччю, розкіш – розкішшю.
Але: молодість – молодістю, повість – повістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю, пригорщ – пригорщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч – на письмі щ), губний або р.
г) Перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, спросоння; попідвіконню, попідтинню;
д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.
Сподіваємося, що стаття стала вам корисною і тепер питання різниці між подвоєнням і подовженням для вас прояснилося. Це допоможе не лише краще пізнати українську мову, а й використовувати її більш грамотно і зв’язно.