В цій статті ви ознайомитеся з інформацією про Види, властивості, характеристика подразників.
Класифікація подразників
Подразник – це різка зміна у зовнішньому або внутрішньому середовищах організму достатньої сили та інтенсивності, яке викликає збудження.
Вплив подразника на живий організм (клітину або тканину) розглядається як Процес подразнення.
Подразливість – це особлива здатність клітин, тканин посилювати або зменшувати активність (рівень обміну речовин) у відповідь на вплив подразника.
Подразники характеризуються:
– якістю;
– силою;
– інтенсивністю.
Показники класифікуються за якістю (модальністю), тобто за тією формою енергії, яка властива кожному з них.
Подразники поділяють на:
– механічні;
– хімічні;
– теплові;
– осмотичні;
– світлові;
– електричні.
Ці подразники передаються за допомогою різних форм енергії:
– світло – фотонами,
– хімічні подразники – молекулами та іонами,
– теплові – за допомогою температури,
– механічні – шляхом механічної форми енергії.
За біологічним значенням подразники поділяються на:
– адекватні;
– неадекватні.
Адекватні подразники – це подразники, які впливають на дану клітину або тканину за природних умов, до сприйняття яких вони спеціально пристосовані і саме до них мають високу чутливість, тобто вони відповідають за модальність даного виду клітин і здатні викликати збудження навіть при досить малій енергії (дозі) впливу на відміну від решти подразників – неадекватних.
Неадекватні подразники – це подразники, які не впливають на дану клітину або тканину за природніх умов, до сприйняття яких вони спеціально не пристосовані і не мають високої чутливості.
За силою подразники поділяються на:
– підпорогові;
– порогові;
– надпорогові.
Пороговий подразник характеризується мінімальною силою, достатньою для того, щоб викликати специфічний ефект у подразнювальній клітині чи тканині.
Надпороговий подразник – подразник, сила якого перевищує порогову.
Підпороговий подразник – подразник, сила якого менша за порогову.
Для виникнення збудження важливе значення має:
1) сила подразника;
2) тривалість дії подразника;
3) швидкість наростання сили подразника.
Якщо швидкість наростання сили подразника до порогової мала, то збудження не виникає. Це зумовлено тим, що за час наростання сили подразника в тканині розвиваються зміни, які підвищують поріг подразнення і перешкоджають розвитку збудження. Пристосованість збудливої тканини до дії подразника, сила якого повільно зростає, називається Акомодацією.
За дії подразника надпорогової сили у деяких тканинах збільшується біологічна реакція (збудження). Але подальше збільшення сили подразника не спричинює її зростання – система досягає межі своїх функціональних можливостей.
За надто великої сили подразнення збудження може навіть зменшуватись – Песимальна сила. В такому разі Оптимальною силою є така найменша сила подразника, за якої спостерігається найбільша біологічна реакція.