Доля обдарувала Індіру Ганді рідкісною чарівливістю і твердим характером, що викликало по відношенню до неї і кохання, і ненависть…
Посада прем’єр-міністра Індії ніколи не була легкою. Величезний субконтинент з багаточисельним населенням рясніє не лише замеча-
тільними пам’ятниками древньої культури, але і щонайгострішими проблемами: убогістю, хворобами, корупцією, етнічними і релігійними конфліктами.
У 1984 році всі ці проблеми, що стояли перед Індірой Ганді, ускладнилися сепаратистськими настроями серед сикхів, що населяють штат Пенджаб. Прем’єр-міністрові не раз докладали, що сикхські екстремісти, що вимагають відділення від країни цього штату, нагромаджують зброю і боєприпаси в "Золотому храмі" міста амритсара. Це було небезпечно не лише тому, що зброя призначалася для насильницьких дій, але і тому, що воно поганило національну святиню.
Екстремістів необхідно було роззброїти і вигнати з храму як по політичних, так і по релігійних причинах.
Штурм "золотого храму"
У військовому відношенні ця операція виявилася успішною: екстремістів удалося вибити з храму. Але в очах громадськості вона потерпіла невдачу. Один з біографів Індіри Ганді так описує реакцію місцевого населення на штурм "Золотого храму": "Для більшості сикхів військова акція, в результаті якої храм сильно постраждав, посилювалася великою кількістю людських жертв. Сикхські терористи присягнулися помститися. Не проходило дня, аби вони не загрожували смертю прем’єр-міністрові, її синові і внукам".
Індіра Ганді не сумнівалася, що її життя в небезпеці.
Прем’єр-міністрові не раз пропонували прибрати з особистої охорони всіх сикхів, але цей захід обережності, мабуть, здався главі уряду зайвим.
Беант Сингх служив в охороні прем’єр-міністра близько десяти років і супроводжував Індіру Ганді в декількох поїздках за кордон. Але вона не знала про те, що Беант Сингх мав тісні зв’язки з групою сикхських екстремістів – с тими, хто присягнувся помститися за осквернення "Золотого храму". Недивно, що ця людина виявилася самою відповідною кандидатурою на роль вбивці Індіри Ганді.
Релігійний фанатизм виявився сильнішим за особисту відданість: Беант Сингх погодився виконати завдання змовників. Він знайшов співучасника в особі Сатванта Сингха, молодого поліцейського, недавно зарахованого в службу безпеці прем’єр-міністра.
Індіра Ганді розуміла, що її життю загрожує небезпека. 30 жовтня 1984 року, за день до загибелі, вона говорила: "Сьогодні я жива, а завтра, можливо, і ні… Але кожна крапля моєї крові належить Індії". Це були слова, виголошені мужньою і благородною людиною.
На ранок 31 жовтня у прем’єр-міністра була запланована зустріч, якій Індіра Ганді чекала з особливим задоволенням, – телеінтерв’ю з відомим англійським письменником, драматургом і актором Пітером Устіновим. Вона довго вибирала вбрання, зупинившись на шафранового кольору плаття, яке, на її думку, повинне було ефектно виглядати на екрані. Поколивавшись, зняла куленепробивний жилет, порахувавши, що він її повнить. Простимий в іншій ситуації прояв чистий жіночої пихатості цього разу стало фатальним.
Беант Сингх і Сатвант Сингх стояли на одному з постів, розташованих уздовж доріжки, ведучій з резиденції премьерминистра до її офісу. Саме туди і прямувала у супроводі охорони Індіра Ганді. Підійшовши до охоронців-сикхів, вона привітно посміхнулася. Вихвативши пістолет, Беант Сингх тричі вистрілив в прем’єр-міністра. Одночасно Сатвант Сингх прошив тіло Індіри Ганді автоматною чергою. Вбивці були тут же схоплені такою, що відкрила у відповідь стрілянину охороною. Беант Сингх закричав: "Я зробив, що хотів. Тепер ви робіть, що хочете". Йому не удалося ухилитися від куль – одна виявилася смертельною. Другий вбивця був поранений, але вижив.
Тоді як Індіра Ганді вмирала від куль власних телохраните-
лей, Пітер Устімов і його знімальна група чекали зустрічі з прем’єр-міністром. Одна з цих людей згадує: "Я почув три одиночні постріли, а потім автоматну чергу. Видно, вбивцям хотілося виконати своє завдання на всі сто процентів. Вони не залишили жертві ні єдиного шансу…"
Вибухом обурення відповіла Індія на лиходійське вбивство прем’єр-міністра. Народний гнів обрушився на сикхів. По всій країні прокотилася хвиля стихійних виступів проти сикхських екстремістів, що супроводжується насильством. Власті намагалися захистити невинних, але протягом подальших тижнів жертвами безчинств сталі сотні жителів Пенджабу. Уряд так і не взнав, хто віддав наказ убити Індіру Ганді. Багато хто до цих пір упевнений в тому, що це справа рук двох фанатиків-одинаків.
У історію своєї країни Індіра Ганді увійшла не лише як перша жінка, що очолювала протягом декількох років уряд Індії. Розумний і енергійний політик, вона багато зробила для зміцнення міжнародного авторитету держави, що стала одним з лідерів Руху неприєднання до військових блоків. І сьогодні ім’я Індіри Ганді з повагою виголошується на її батьківщині і у всьому світі.