Тризуб – український національний герб, герб України у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі; у минулому – герб князів Рюриковичів і Київської держави. А чи пам’ятаєте ви Що означає герб України?
Що означає герб України
19 лютого 1992 року затверджено Малий Державний герб України. Конституцією також передбачений і Великий Державний герб, однак досі його не прийнято.
Центральною геральдичною фігурою герба є Тризуб Володимира І Святого, великого князя київського, володаря Русі.
Є понад сорок версій, які пояснюють походження та тлумачать суть тризуба. Залежно від того, що саме автори цих версій кладуть в основу свого обгрунтування, їх умовно можна поділити на три групи – предметну, графічну та філософську.
Найпростіші з них – це розшифрування тризуба як монограми “Володимир”, “Василевс” або “воля”. Визнати ці твердження означало б відмовитися від давності цього символу.
Тризуб мав різні форми аж до найпростішої IV тис. до н. ч., яка аж ніяк не була монограмою. Вірогідно, такий тризуб, що нагадує спрощено дерево з трьома гілками догори – один із найдавніших рунічних знаків (до речі, такі тризуби і двозубії були зображені на арійських печатках Могенджо-Даро в Індії). У слов’янській руніці цей знак мав свою від’ємну пару – перевернуту гілками донизу. Обидва знаки, як плюс і мінус, позначали Білобога і Чорнобога.
Отже, головна ідея тризуба – це число три, поєднання трьох основ буття, троїстість (тривимірність) життєвого простору. Це зв’язок трьох сфер, такий самий, як і в Дереві Життя: світів Прави, Яви і Нави. Але існує ще давніше, індоарійське філософське наповнення цього символу.
Основою світобудови є повна врівноваженість усіх енергій, тобто Абсолют. Порушення цієї рівноваги пробуджує два протилежні полюси: позитивний і негативний, чоловіче і жіноче, батьківське і материнське начало. Поєднання цих протилежних сил породжує третю, синівську силу. Отже, неприпустимо на “синові” ставити хрест, як це іноді роблять занадто “набожні” християни. Володимир Шаян дає таке значення трьох ідей Тризуба: “1. Батько – Бог. 2. Мати – Добро. 3. Син – Правда”.
Тризуб є вираженням найдавніших, найархаїчніших культів багатьох народів. Це насамперед культ Великої Праматері-Родоначальниці, культ Вогню (який є життєдайною силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів – Дракона). Всі ці символи знаходимо в давній арійській міфології. Арії на своєму шляху з Подніпров’я до Індії залишили багатьом народам цей життєдайний знак – тризуб. В індійському вітаті Джаму далеко в горах і нині існує Храм Великої Богині Матері. Цікаво, що розміщений він у надрах триглавої гори, яка зветься суто українським словом Трикута. Велетенська бронзова скульптура Богині з піднятим тризубом у правій руці завжди охороняється жерцями. Побожне ставлення індійців до тризуба свідчить про те, що цей знак аж ніяк не випадковий. Його давність не потребує доведень. Показово і те, що самі індійці усвідомлюють, що цей знак не місцевого походження, а принесений давніми аріями в Індію.
Тризуб є одним із найстародавнішнх українських оберегів. Про це писав Володимир Січинський: “Народний звичай не зв’язує ці знаки з християнськими емблемами та християнською догматикою, тільки трактує як талісман, що зв’язаний зі старими міфологічними поняттями”. Трактування символіки тризуба Володимиром Шаяном включає в себе перемогу через потрійну самопожертву: “Жертва – це не є самознищення, як нам підказує обмежена егоїстична думка; жертва – це радісна перемога над життям і смертю. І тому з понадсвітньою впевненістю перемоги носили знак Тризуба натхненні індійські віщуни, що перемогли смерть ще за життя. Потрійне Самовідречення і Жертва означає жертву Мислі, Почувань і фізичної Енергії (Життя і Тіла) у службі Перунові – Богові Космічної Творчості…”.
Більшість символів виникло ще на світанку історії людства. Символ – це ідея, яка відображає найглибинніші знання наших пращурів. Саме стародавність цих знань і є найвищою цінністю для нащадків. Це є той таємничий код, який маємо прочитати, щоб відчути себе спадкоємцями великого і мудрого народу, щоб вийти на шлях правильного життя.
Предметне трактування суті герба України
Бачення у зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез. Деякі дослідники Відтворення форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші вказують на те, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, норманського сокола або голуба Святого Духа. Значна частина фахівців припускає, що цей символ – емблема, пов’язана з конкретним предметом людської життєдіяльності – якорем, норманським шоломом, сокирою, прапором, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском тощо.
Графічне трактування суті герба
Логічним продовженням предметних гіпотез, що пояснюють походження тризуба, є графічні. Проте, якщо фахівці, що належать до першої групи, вбачають у цьому знакові майже тотожне відтворення конкретних рис того чи іншого предмета, то дослідники другої групи – лише спрощене, умовне, стилізоване зображення. Графічні гіпотези пропонують широкий спектр варіантів пояснення походження тризуба. Одні науковці вбачають у цьому символі монограму, тобто сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або ж виразу. Авторство цієї монограми приписують не тільки власне українцям, а й візантійцям, скіфам, грекам та ін. Інші дослідники пов’язують зображення тризуба з орнаментом, тобто візерунком, побудованим на ритмічному чергуванні та поєднанні геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов’янське або ж варязьке походження. Існує ще одна думка: тризуб – це літера “Ш”, яка раніше означала цифру 3.
Існує також думка, що український тризуб походить від букви глаголиці “Шта”, нащадком якої є українська “Щ”. Буква “Шта” також позначало число “800”.
З сербо-хорватської мови слово “Шта” перекладається як Віск або во Щ Ина. Для зміцнення могутності Київської держави було необхідне надходження дорогоцінних металів – золота і срібла з-за кордону. Роль валюти в міжнародній торгівлі саме і відігравали хутро, Віск і мед. В 912 р. київський князь Олег уклав перший мирний договір з греками, в якому вказувалось на мінову торгівлю, головними предметами якої були віск і мед. Більш докладний договір укладений з греками князем Ігорем в 945 р., в якому вказано, що вивіз меду і воску з Русі був вільний від податку. Цим важливим юридичним документом була закладена основа довготривалої торгівлі Русі з Візантією. Мед і віск в часи Київської Русі булі одними з дуже дорогих специфічно руських товарів. Причому віск коштував дорожче меду в 15 разів. Мед тоді був єдиним солодким продуктом (цукор з буряка навчились робити лише в XIX столітті).
В грошовому обігу на Русі ходили арабські, візантійські і західноєвропейські монети, монети місцевого карбування, цінні шкурки звірів (куна, вівериця…), гривні (срібні зливки, вага яких коливалася від 95 до 197 грам). Всі ці грошові знаки складали певну грошову систему. Кілька разів робилися спроби запровадити в Давньоруській державі власну монету. Близько 990 р. Володимир Святославич викарбував на честь хрещення Русі перші руські монети: златники й срібляники (відповідно з першим знаком класичного українського тризуба). На початку XI ст. його син Ярослав, що був тоді новгородським намісником, випустив срібляники з своїм ім’ям, а 1018 р. Святополк Ярополчич під час свого недовгого князювання в Києві запровадив до обігу срібляники, на яких було вміщено його християнське ім’я Петро. Але карбування давньоруських монет мало дуже скромний обсяг, вони призначалися не стільки для торгівлі, скільки правили за своєрідні візитні картки названих вище князів, пропагуючи Давньоруську християнську державу та її володарів. Таким чином можна зробити висновок, що перші тризуби на монетах свідчили, що ці монети є “еквівалентом” або наступником специфічно-руського товару-валюти – воску. Віск цілком міг використовуватися як валюта на рівні з “кунами” і “віверицями”, оскільки був економічно ліквідним (бо користувався попитом), легко подільним, не псувався від повітря, води і часу. А позначка на монеті тризуба-воску (специфічно руського товару-валюти) могла показувати приналежність монети до Русі, або показувати, що монета є еквівалентом 800 умовних одиниць воску. Аналогією є сучасна українська гривня, на якій зображена староруська гривня (срібний злиток).
Філософське трактування суті герба України
Цікаві варіанти розв’язання проблеми походження і суті тризуба пропонуються філософськими гіпотезами. Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізоване позначення предмета, а як символічне зображення ідеї, поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира – це символ ідеї державної влади. За іншими версіями – символ влади над трьома світами – небесним, земним і підземним, або ж символ-ключ до розуміння алфавітів земної писемності. Дехто припускає, що тризуб це знак “Шу” (“Шукання”), тобто нагадування про закони природи з метою підвищення людської активності та відповідальності за свій розвиток.
Найгрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори – червоний, зелений та синій – взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки виміру – ширина, довжина, висота – характеризують об’єм і простір світобудови.
Абстрактна ідея Трійці, одним із графічних зображень якої і став тризуб, лягла в основу канонізованої християнської доктрини про єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога-Духа Святого. Знак Трійці (тризуба) посідає одне з перших місць серед символів світобудови. Деякі дослідники вбачають у ньому символічне зображення Вогню, Води і Життя, інші – єдність Мудрості, Знання і Любові або ж Мудрості, Краси і Розуму. Згідно з однією з версій тризуб є символом Життя. Тризуб має спільну основу (символ Вакууму-Абсолюту), ліву фігуру (символ позитивного батьківського полюсу), симетричну (дзеркальну) праву фігуру (символ негативного, материнського полюсу) і центральну фігуру (символ дитяти.
Для більшості гіпотез каменем спотикання ставала давність тризуба як символу. Задовго до появи християнської церкви він зустрічався в трипільців та інших народів, 59 відсотків сучасних національних гербів європейських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо).
Предметні, графічні та філософські гіпотези утворюють своєрідний трикутник, чи замкнуте коло, що відображає рух людської думки. Досі немає однозначної відповіді на питання: що зумовило появу та розвиток тризуба як символу – конкретний предмет, спрощене символічне зображення чи філософське узагальнення?
Існують думки, що тризуб був зображенням троїстої світобудови Яв-Прав-Нав. Дійсно така версія має підтвердження у Ведах і Авесті. Найчастіше носієм тризуба (трішула на санскриті) є Рудра – Шива – Хара і шанувався цей символ на Русі завдяки характерникам (санскрит. – шайва, послідовник культу Шиви – Хари). Характерників з Харою повязує не лише назва, а часто і зображення, де наявні атрибути Шиви – кобза, люлька, зброя, крім того зачіска як у брахманів.