Після смерті Леннона зірки шоу-бізнесу стали платити охоронцям тисячі доларів, аби захистити себе від "мисливців за знаменитостями". Такі божевільні, як Ральф Нaу, позбавляли зірок головного – душевного спокою.
Самий безумний "мисливець" за знаменитостями скоро подасть чергове прохання про амністію. Такі прохання він посилає два кожного місяця починаючи з 1989 року, і вони заставляють Голлівуд стискуватися від страху. Деякі зірки Америки до смерті бояться Ральфа Нaу – бездушного безумного вбивці, який все життя одержимий нав’язливою ідеєю: любов’ю до жінок-зірок.
Він – один з цілого покоління відмічених друком диявола молодих людей, яких вигодувала Америка в другій половині двадцятого століття: людей самотніх і втрачених, які вибирають багатих і знаменитих незнайомців… і часто люблять своїх героїв до смерті.
Нaу міг би так і залишитися безіменним серед маси таких же психів і карних злочинців, якби об’єктом його домагань не сталі кінозірки Америки. Початок його поганої слави – грудень 1989 року, коли група знаменитостей, включаючи Шер і Фарру Фосетт (обоє – його колишні жертви), виступила проти виписки Ральфа з психіатричної лікарні. Вони заявили, що він бомбардував їх листами із-за грат, стверджуючи, ніби співачка Шина
Істон купила його фамільну ферму, що Олівія Ньютон-Джон є вбивцею, а Мадонна мріє вийти за нього заміж.
Вбивство висхідної зірки Голлівуду Ребеки Шаффер сталося в тому ж році, коли Шер і Фарра Фосетт виступили із звинуваченнями проти Нaу. Воно підтвердило, що їх побоювання відносно можливого звільнення Нaу не були безпідставними. Шаффер, якою тільки що виконалося двадцять років, була красивою і веселою дівчиною. Вона стала жертвою збоченця-одинака Роберта Бардо, який проводив своє життя біля телевізора. Вдень він дивився незліченні "мильні опери", а вночі – дешеві мелодрами. Пізніше він скаже: "Вона стала моєю богинею… Я обожнював її". Бардо засуджений до довічного висновку за вбивство актриси.
Нав’язлива ідея
Ральф Нaу – ще один з когорти цих самотніх людей. Людина, яка, за словами одного лікаря-психіатра, "хоче убити весь світ".
Ще в школі він відрізнявся замкнутим характером, ніколи не наважувався призначити побачення дівчині або зав’язати дружбу зі своїми однолітками. У шістнадцять років він залишив школу, і його брат Керрі оголосив, що Ральф вступив в клуб, який "допомагає самотнім чоловікам знайти щастя з жінками". На самій же справі чоловік просто платив гроші, а взамен одержував поштою листи непристойного вмісту.
Ральф теж платив гроші і одержував схожі листи. Їх він зберігав як скарби, показував своїм знайомим з рідного містечка Антіоха, штат Ілінойс. Етото і з’явилося початком формування нав’язливої ідеї: люди, ніколи не зустрічаючись, можуть любити один одного.
Приїхавши до Голлівуду в 1980 році, Нaу став писати листи шоу-зіркам. Перше пішло до Шер, тому що ще в школі він побився із-за неї, інше – до жінки на ім’я Марії.
Божевілля по наростаючій
Послання до Шер він підписав як "Шон Ньютон-Джон" і вказала зворотна адреса: "Ксанаду".
Спочатку листи містили любовні виявлення, потім в них стали з’являтися приховані погрози.
Більшість своїх безумних любовних послань Ральф написав удома, додавши до списку одержувачів Шину Істон, Фарру Фосетт і Мадонну. Він перетворив свою кімнатку на місце поклоніння Олівії Ньютон-Джон. Своєму собаці він дав кличку Сем – по назві пісні, що стала одним з кращих хітів Олівії. Але незабаром убив тварину, давши йому наддозу снодійного, тому що в запаленому мозку Ральфа дозріла думка – це Сем не підпускає Олівію до нього.
Скоро жертвою його переслідувань стала Дайана Росс, а за нею – Конни Чанг, одна з провідних теленовин. Але головною мішенню залишалася Олівія, і Ральф почав підписувати листи своїм власним ім’ям. Олівія звернулася у фірму, яка забезпечувала безпеку голлівудських зірок. Глава фірми Гевін де Беккер стежив за Ральфом, але в поліцію не повідомляв, мотивуючи це так: "Наша система правосуддя постійно вишукує зачіпки, аби упекти людину у в’язницю або в психлікарню. Для них досить одного факту, що він штовхнув свою матір або, купивши рушницю, прицілився в кого-небудь. В даному випадку ми бачимо парубка, який щодня ходить на роботу і нікому не заподіює зла".
Наступні три роки де Беккер і його люди на прохання Олівії стежили практично за кожним рухом Ральфа Нaу.
Ральф економив гроші, аби побачити Шину Істон і Олівію на концертах в Лос-Анджелесі. Він подорожував по знімальних майданчиках, аби зловити
хоч би погляд Шер. І весь час поряд з ним знаходилися люди де Беккера.
На одному з концертів Олівії Ньютон-Джон Ральф підійнявся на сцену, але агенти де Беккера вигнали його звідти. "Я знаю, що концерт був перерваний після того, як я втік, – писав він їй пізніше, – тому що, я упевнений, ти співала лише для мене". Він тинявся біля кіностудії Шер. Він очікував Шини Істон і Фарру Фосетт біля їх будинків.
У 1983 році фірма, де працював Нaу, розпалася, і він, людина непитуща, некурящий, що не зустрічається з дівчатами, витратив свої заощадження на поїздку до Австралії, аби там стежити за Олівією.
Цілий тиждень він спав в узятому напрокат автомобілі, прагнучи бути як можна ближче до неї, але все було марно.
У пригніченому настрої Ральф повернувся до Америки і витратив останні заощадження на поїздку до Шотландії, аби побачити Шину Істон, яка, він десь віднімав про це, повернулася на батьківщину. Але його не пропустили митники.
Ральф повернувся на ферму батька, де сім’я із зростаючою тривогою відмітила його безумство, що посилюється. Дійшло до того, що він став владнувати тригодинні шоу з собакою в ролі "соліста".
Де Беккер зв’язався по телефону з батьком Ральфа і повідомив його про нав’язливі ідеї сина по відношенню до знаменитих жінок.
Дельмар Нaу переговорив з адвокатом, але той повідомив, що нічим не може допомогти. Ральф, по суті, не заподіяв нікому шкоди.
У січні 1984 року Ральф Нaу продав свій добитий автомобіль і, об’єднавши ці гроші з останніми заощадженнями, зробив друге паломництво до Австралії з метою "раз і назавжди налагодити відносини з Олівією". І цього разу де Беккер знав про плани Нaу і запропонував суперзірці покинути ранчо. Його люди контролювали кожен крок Нaу з самого початку подорожі. Цілий тиждень самотньо бродив Ральф по малонаселеному району. Він так і не побачив Олівію.
Коли Нaу повернувся з Австралії, його батьки розвелися, і мати вийшла заміж за Кена Геркена, власника птахоферми. Кен влаштував Ральфа до себе на роботу.
Здавалося, все складалося добре, але одного дня в задушливу серпневу ніч безумство остаточно запанувало над ним: Ральф зарубав сокирою восьмилітнього Денні Геркена, свого недоумкуватого звідного брата. Хлопчик не умів ні читати, ні писати, не міг говорити і навіть одягатися. Він був уразливий з усіх боків.
При допиті після вбивства Ральф Нaу скаже в поліції: "Олівія весь час шле мені телеграми. Вона говорить, що дуже любить мене і хоче, аби я був з нею. Вона сплатила мені дорогу назад в Сполучені Штати. Я думаю, ви можете знайти Денні разом з собакою".
Поліція знайшла тіло хлопчика в кукурудзяному полі. Трупа собаки поруч не було.
На суді психіатри зачитають висновок, в якому буде вказано, що хлопчик був убитий за те, що перемкнув канал телевізора, коли Ральф дивився виступ однієї зі своїх героїнь – Наді Команечи.
8 серпня 1984 року мати Ральфа уклала Денніса спати і з мужом пішла дивитися телевізор в іншому кінці будинку. Ральф дивився передачу у вітальні. Виступала Надя Команечи, і він був зачарований.
Погляд божевільного
Близько 10 годин вечора Ральф сказав матері і вітчимові, що почув плач Денніса, пішов взнати, в чому справа, але хлопчика в спальні не виявилося. Поки вони обшукували будинок і місцевість довкола будинку, Ральф квапливо мив одяг і взуття. Через півгодини прибула поліція, і підозріння пали лише на одну людину – на Ральфа.
"Мене насторожив його дивний погляд, – розповість пізніше лейтенант Чес-
тер з поліцейського департаменту округу Лейк. – Я повинен був допитати його. Я відразу здогадався: це він убив хлопчика. Він не міг визнати це прямо і почав розповідати нам різні небилиці. Я упевнений: маля прокинулося і хотіло перемкнути канал. Але на екрані була "кохана" Ральфа, і він зачинив маляти як муху".
Лікарі психіатричної клініки в Честере, куди його спочатку відправили, відразу зрозуміли, що Ральф Нaу серйозно хворий. Його тримали там шість місяців, поки суд не постановив, що його визнання не може бути сприйняте серйозно, тому що його не можна розглядати як розумної людини, здатної відповідати за свої дії. Потім послідували цілих п’ять років юридичних суперечок, і лише в 1989 році Ральфа перевели в лікарню для психічнохворих в Елджіне, штат Ілінойс. Але система правосуддя в Сполучених Штатах Америки дає право розумово відсталим пацієнтам кожні шістдесят днів поводитися з проханням про виписку з лікарні. І Ральф Нaу вимагає свободи. Але його проханням протидіють знамениті жертви його любовних домагань.
"Проте настане день, коли він все ж вийде звідти. А в нашій країні далеко не кожен може найняти де Беккера для свого захисту", – заявив один тверезомислячий юрист, який виступав за те, аби засудити Ральфа Нaу до довічного висновку за вбивство хлопчика.