Що вивчає органічна хімія
Органічна хімія – розділ хімії, що вивчає сполуки вуглецю, їх структуру, властивості, методи синтезу.
Органічними називають сполуки вуглецю з іншими елементами. Найбільша кількість з’єднань вуглець утворює з так званими елементами-органогенами: H, N, O, S, P. Здатність карбону з’єднуватися з більшістю елементів і утворювати молекули різного складу і будови обумовлює різноманіття органічних сполук. 24 травня 1999 число відомих хімічних сполук перевищувало 19 млн., З них 12 млн були органічними, до 2 травня 2014 загальне число відомих неорганічних і органічних сполук перевищило 87 млн. Органічні сполуки відіграють ключову роль в існуванні живих організмів.
Предмет органічної хімії включає наступні цілі, експериментальні методи і теоретичні уявлення:
- Виділення індивідуальних речовин з рослинного, тваринного або викопної сировини Синтез та очистка з’єднань Визначення структури речовин Вивчення механізмів хімічних реакцій Виявлення залежностей між структурою органічних речовин і їх властивостями
Термін “органічна хімія” з’явився в 1806 році з легкої руки шведського вченого Якоба Йонса Берцелиуса. Саме тоді вийшла його праця “Лекції з тваринної хімії”. Проте процеси, які вивчаються цим розділом хімії, були знайомі людству і активно ним експлуатувалися задовго до виникнення перших держав.
До органічних речовин не належать такі сполуки вуглецю:
- вугільна кислота; карбіди; карбонати; ціаніди; тіоціанати; оксиди вуглецю.
Ці сполуки вивчає класична (неорганічна) хімія.
Напевно, немає області, де не застосовувалися б матеріали, отримані в результаті органічного синтезу. Куди не кинь оком – вони всюди: в пластиці віконних рам, в автомобілях, одязі, побутової хімії, оргтехніці і парфумерії. Не кажучи вже про суто професійних і непомітних для більшості галузях, як, наприклад, виробництво полімерних присадок для створення особливо вологостійкого бетону і тому подібних речей. І сфера, де знаходить застосування продукція органічної хімії, постійно розширюється.