Хто такі якобінці?
Якобінці – це група революціонерів періоду французької буржуазної революції.
Від початку якобінці – це члени Якобінського клубу, найвідомішого з так званих “патріотичних товариств”, яке мало у своєму розпорядженні мережу філій і значною мірою вплинуло через них на політизацію великої частини населення Франції в епоху революції.
Клуб був заснований у Версалі під назвою бретонського клубу, оскільки більшість його членів були вихідцями з Бретані. Згуртувавши довкола себе представників інших регіонів Франції, бретонський клуб перейменував себе у Товариство друзів Конституції. У жовтні 1789 року депутати перебралися до Парижа, де збиралися в монастирі святого Якова.
Приналежність до цього клубу, його підтримка були неодмінною умовою доступу до влади до 9 термідора (контрреволюційний переворот). Через нього пройшли і фейяни, і жирондисти, і монтаньяри. Тому помилково вважати якобінцями лише прихильників М. Робесп’єра, Ж.-П. Марата, Ж.-Ж. Дантона, Л.-А. Сен-Жюста, Ж. Кутона, тобто тих, хто залишився в клубі після вигнання з нього жирондистів у жовтні 1792 р.
В історичній пам’яті назва “якобінці” закріпилася саме за радикальними діячами, що прийшли до влади в період так званої якобінської диктатури (1793-1794) – революційно-терористичної форми державного правління Франції від падіння жиронди до термідоріанського перевороту.
Члени клубу очолювали Комітет громадського порятунку, який проводив політику революційного терору, який іноді називають якобінським, а відповідний період – якобінською диктатурою.
З їх числа найвідомішим став Наполеон Бонапарт. З часом Наполеон став імператором, використовуючи революційні ідеї, а після – великим загарбником.
Отже, якобінці – це учасники політичного угруповання, які прийшли до влади під час Великої Французької революції, і які сприяли поваленню французько-королівської династії.