Саддам Хусейн – диктатор з невгамовним жаданням влади, поводився як Гітлер перед своєю кончиною. Коли його плани окуповувати Кувейт були зірвані, Саддам помстився світу, влаштувавши неймовірну екологічну катастрофу.
Окупацію Кувейту Саддам Хусейн задумав як демонстрацію сили, як прагнення в що б те не стало добитися пошани мусульманського світу, який дивився б на нього як на свого визнаного лідера. Ця авантюра закінчилася жалюгідною поразкою, що понесла життя десятків тисяч співвітчизників. В результаті американських бомбардувань країна виявилася зруйнованою і відкинутою назад на десятиліття, її заводи і фабрики перетворилися на гори оплавленої цеглини і спотвореного металу. Незліченні біди принесла іракському народові економічна блокада, що послідувала за військовим розгромом.
Окупація маленького сусіднього Кувейту іракськими військами тривала менше шести місяців. Потім послідувала війна на землі і в повітрі. Вона не додала слави Саддаму Хусейну, не сприяла створенню привабливого образу сильного мусульманського діяча, який бажає світу і процвітання своєму народові.
Майже рік після війни не було сонця на іракському і кувейтському горизонті – воно потонуло в смороді і чорному диму від шестисот палаючих нафтових свердловин.
Учені вважали, що знадобиться не менше двох років, перш ніж пожежним з різних країн світу удасться зупинити вогонь і викид нафти, і що до цього часу збиток, нанесений планеті, може стати безповоротним. На щастя, з катастрофою удалося впоратися раніше.
Економічний збиток, нанесений Кувейту іракською окупацією, як підрахували кувейтські фахівці, складає мільярди доларів. Вартість нафти, що згоріла в пожарищах і втраченої в пісках, виражається числом з десятьма нулями.
Щодня в самий кращий телевізійний час люди всіх країн світу могли бачити пекло, де опівдні вогні пожеж затуляють сонце, а діти кашляють, тому що їх легені уражені отруєним повітрям.
Вогненні кулі ревуть немов міфічні дракони, чорна сажа вистилає піски пустелі і все перефарбовує в траурний колір. Чорні липкі дощі змішуються з колись кристально чистими, а тепер забрудненими водами Персидської затоки. Димові хмари знижують температуру пустелі на 20 градусів опівдні і залежно від того, куди дме вітер, зупиняють рух в багатьох районах Кувейту в самі напружені години.
Горять свердловини
Як тільки армія Саддама Хусейна в серпні 1990 року вторглася до Кувейту, перед саперними і інженерними частинами було поставлено головне завдання – захоплювати і замінувати нафтові вежі Бургане, другому за величиною родовищі нафти в світі, у Вафре, Сабрісе, Розум Гудаїре, Ахмаді і інших місцях. Вибухівка, закладена в свердловини, стала досить переконливим підтвердженням плану диктатора добитися своїх цілей за допомогою загрози світової екологічної катастрофи.
Деякі свердловини були підірвані бомбами, скинутими на позиції іракської армії. Останні ж висадили іракські сапери, коли передові
броньовані підрозділи коаліції з блискавичною швидкістю знищили оборону Саддама Хусейна.
Звільнення Кувейту відбувалося під чорним піднебінням і в забрудненому повітрі, що представляє небезпеку для здоров’я людини.
Пожежі на свердловинах посилювалися величезним тиском, створюваним підземним нафтовим резервуаром, через що нафта виштовхувалася на поверхню з величезною силою.
Із-за пожеж на свердловинах в атмосферу щодня викидалося п’ятсот тисяч тонн хімічних забруднюючих речовин – вдесятеро більше, ніж викидали всі американські промислові і енерговиробляючі підприємства разом узяті. Нафтовий дим містив в собі отруйливі речовини, включаючи двоокис сірки, чадний газ і вуглеводень.
Загроза атомної зими
Учені побоювалися, що цей дим приведе в рух сценарій жахливої екологічної катастрофи – атомної зими. Піднімаючись в атмосферу, він може перекрити дорогу сонячним променям і повітрю. І тоді земля перетвориться на зону вічної мерзлоти.
На рівні земної поверхні свердловини, що горять, загрожували крихкій екосистемі пустелі. Хоча деяким пустеля здається млявій, насправді це не так. Пустеля – це фактично рідна домівка для незчисленного числа комах, скорпіонів і змій, а також і для таких крупних тварин, як верблюди і газелі. Мікроорганізми формують поверхневий шар на пустинних просторах майже таким же способом, як корали – в глибинах моря. Цей шар уловлює насіння чагарників, запобігаючи таким чином видуванню піску.
В результаті війни понад 300 квадратних миль пустелі виявилися під шаром нафти. У деяких місцях товщина цього шару не перевищувала декількох дюймів, в інших утворилися величезні озера завглибшки в шість і більш за фути. Їх наповнили нафтові фонтани, які не запалали, коли відступаючі іракські війська висаджували свердловини.
Пройдут десятиліття, перш ніж буде оцінений повний економічний і екологічний збиток від цих нафтових озер, але вже ясно, що в самому найближчому майбутньому вони принесуть ніжній інфраструктурі пустелі багато бід. Там же, де поверхня пустелі не покрита нафтою, вона перетворилася на "скляні поля", дії, що утворилися в результаті, на пісок величезних температур.
Першими жертвами диму стали люди. Термінова медична допомога знадобилася хворим з ураженими дихальними органами не лише в Кувейті, але навіть в Бахрейні, куди з вітром переміщався зміг.
Але найбільшу тривогу викликає доля майбутніх поколінь. На думку лікарів, із-за високої щільності збудників ракових захворювань, що містяться в димі, можуть народжуватися діти-виродки, як це відбувається в умовах радіаційного забруднення від Чорнобильської АЕС.
Гасіння пожеж
Це була величезна проблема, яку, на щастя, удалося вирішити порівняно швидко. У боротьбу з вогнем вступили пожежники з Америки, Англії, Бельгії, потім до них приєдналися колеги з інших країн. Мужні люди наполегливо гасили одну свердловину, що горіла, за іншою, використовуючи техніку, грубу силу і хитромудрі прийоми, запозичені з досвіду гасіння пожеж на нафтових родовищах всього світу.
Прикриваючись від нестерпимої жари загороджувальними потоками води і спеціально виготовленими жаростійкими щитами, за допомогою підіймальних кранів вони рухалися до джерела вогню – палаючої свердловини. Аби збити або по-
гасити полум’я, використовувалися вибухові пристрої. Потім на розжарену трубу встановлювали клапанний механізм. Цей механізм називався "Новорічна ялинка". Одна помилка – і пожежники разом зі своєю "ялинкою" могли злетіти на небеса.
Техаський пожежник Ред Едейр, який сміливо вів своїх людей у вогненне пекло під час катастрофи на буровій в Північному морі, що понесла більше ста життів, був уражений видовищем кувейтських свердловин, що горіли. Він сказав: "Кожна з них по-своєму вже може вважатися катастрофою. Але перед нами сотні таких свердловин, і ми повинні з ними впоратися. Ми повинні розраховувати кожен крок, відшукуючи все нові і нові способи боротьби з вогнем. Робота диявольськи важка, і ми робимо її сім днів в тиждень".
Було потрібно близько двох років, перш ніж вогонь був погашений і свердловини заглушені. Світ зітхнув з полегшенням: загроза атомної зими була відведена.
Чорна пляма
Екологічна катастрофа, що підтвердила готовність іракського диктатора до будь-якого вигляду тероризму в ім’я досягнення своїх цілей, була влаштована Саддамом Хусейном і в Персидській затоці. Тисячі тонн нерафінованої сирої нафти, спущені у води затоки, що служила будинком для всіляких видів риб і морських птиць, перетворили його на гігантське кладовище. Нафтою були знищені креветочние колонії і назавжди втрачені місця годування рідких морських мешканців. Цей збиток підрахувати неможливо.
Багато місяців опісля після завершення війни нафтова пляма як і раніше залишалася на місці. Зникла риба, загинуло більше двадцяти тисяч чайок. Гірко, звичайно, але їх набряклі тіла, чорні від нафти, викликали в мільйонів телеглядачів західних країн більше співчуття, чим трупи загиблих іракців, війни, що лежали в кінці, уподовж дороги на Басру.
Мільйони літрів нафти удалося досить швидко зняти з вод затоки, але мільйони були викинуті на берег і під гарячим сонцем сформували постійну гудроновую кірку.
Персидська затока як підкормова база на дорозі міграції з Африки і Аравії до місць їх літніх гніздувань навесні використовують сорок п’ять видів перелітних птиць. Багато хто з них помер в смердючих отруєних водах.
Кліматолог доктор Хасан Насраллах попереджає, що остаточні наслідки екологічного лиха в Кувейті неможливо визначити в найближчі десятиліття. Він пише; "Ми говоримо про масований викид речовин, який раніше ніколи не спостерігався. Світ ніколи не бачив пожежі, подібної тому, що стався в Кувейті. Людина створила це зло і людині ж доведеться пожинати його плоди і ліквідовувати заподіяний збиток".