Одного дня, а це було в 1993 році на аукціоні SOTHEBY було запропоновано і негайно за величезні гроші куплений унікальний твір фотографа А. Н. Сергєєва. Це була фотографія першого космонавта планети, зроблена в 1963 році, в той момент, коли він обіймав посаду заступника начальника Центру підготовки космонавтів. Юрій ГАГАРІН своїм розмашистим почерком написав на звороті: "Сподіваємося, що в недалекому майбутньому на поверхню Луни ступить нога людини. 4 квітня 1963 г." Таке було тоді час – час мріянь, що виконуються. Кумир всієї планети, ледве відірвавшись від планети на 108 хвилин, буквально марив справжнісінькими міжпланетними польотами. У 1967 році він навіть зізнався: "Мені здається, що я дуже мало встигаю. Жадібний став якимсь… Дуже хочу політати ще. На Луну, на Марс".
Тоді в 60-х зла доля не дала нам попасти на Луну. Розбивається Гагарін з Серегиним. При випробуваннях "Союзу", що проектувався для Луни, розбивається Комарів. Гине при посадці весь екіпаж Пацаєва. Гине Королев… Гине призначена для висадки на Луну суперракета Н-1, яка з чотирьох спроб стартувати тричі вибухає сама, один раз її доводиться висадити по команді з центру управління… Американці висаджуються на Луну першими… Тоді-то в цілях престижу колишній заступник Королева академік Василь Павлович МІШИН вперше заговорив, що тепер в цілях престижу і для наукових завдань на Луне треба першими побудувати населену базу! Грошей, проте, у той час на створення такого амбітного проекту так і не виділили… Проекти місячної бази з’являлися не лише в нашій країні. Займалися цим і в США. Слава богу, американський конгрес не виділив грошей своїм "яструбам" для будівництва на зворотному боці Луни військової бази з ядерними ракетами, націленими на СРСР. Інакше дійсністю стали б місячні фронтальні бої, описані у фантастичному романі Станіслава ЛЕМА "Мір на Землі"… Справедливості ради, треба відмітити, що з тих пір плани будівництва місячної бази втратило якої б то не було уваги з боку військових. Але плани або, можливо, мрії учених одночасно втратило ще і надії на фінансування. …Може бути гроші ученим виділять зараз? Тепер людей в космос ведуть суто прагматичні інтереси. Престиж він теж приносить прибуток і дуже непогану, але все-таки бізнесмени звиклися оперувати звичнішими для себе поняттями в грошовому вираженні. На Луну знов задивляються американці – тепер уже як на сировинну, науково-виробничу базу і перевалочний пункт для польотів усередині Сонячної системи. Японці, які ніколи не кидають гроша в порожнечу, також говорять про колонізацію Луни, лише ними рухає все більше бажання вирішити проблему перенаселеності – под ковпаком на відносно великій Луне все-ж краще, ніж під куполом піднебіння в маленькій Японії. І грандіозні плани свої по заселенню вони вважають абсолютно реальними при всім тім, що самі вони за допомогою власних ракет ще не зуміли запустити (і довго не запустять) навіть на найближчу орбіту жодної людини. Навіщо, якщо кораблі можна купити дешево у бідного сусіда?..
У Росії про проекти місячних баз давно вже забули. Не до того… Якусь надію заронили свого часу договори на будівництво міжнародної станції "Альфа" (потім з’ясувалося, що платити ми будемо все-таки самі за те, що ми робимо станцію, якій командуватимуть американці). Слабкою мрією маячать обіцянки забезпечити нас замовленнями на запуски іноземних комерційних супутників (правда, ми, родоначальники космонавтики, що запустили перші супутники, вимушені виканючувати право запускати індійські і європейські супутники …в США). Американські законодавці рахують себе має право вирішувати – скільки і чого нам можна запускати, і бідні "партнери" (тобто ми) вимушені бити чолом. Чи до амбіцій з порожнім черевом? Не потрібно спокушатися і тішити себе надіями, що коли гроші нарешті з’являться, то запитувати ми нікого не будемо. По-перше, ніхто не віддає просто так контроль (тим більше за таким "жирним" шматком як космос), по-друге, на той час, як у нас з’являться гроші, у нас помре з голоду останній космічний інженер. Але якщо інженерів (виучених колись в Москві) ми запросимо з Мозамбіку і Сомалі, а ракети свої викупимо назад в Іраку і Індії, то… на Луну все одно не попадемо. На той час вона буде розфарбована якими завгодно прапорами, лише не російським триколором. Треба сказати чесно, економічну гонку до Луне ми вже програли, хоча формально гонка і не починалася. Кінцеве, і радісніша перспектива. І серед американців, європейців багато тверезомислячих і далекоглядних політиків, що вважають, що без Росії не лише на Землі, але і в космосі стане невимірний нудніше. Мало того, нове покоління гуманістів, що іменують себе космистами (отака нова раса поселенців, "піонерів Дикого Заходу") вважає, що взагалі недопустимо переносити традиційні земні звички, а тим більше політичні пристрасті в космос. У статуті найвідомішої міжнародної організації таких людей під назвою "Метанация" (назва означає мета, понад або над-нація, об’єднана нація, тобто людство) так і записано – "В космос лише разом". У планах метанационалистов (не плутати з космополітами) – добиватися права будівництва бази на Луне ЛИШЕ для об’єднаного Людства! Ніхто, жодна країна окремо не має права на середній і далекий космос, на Місяць, планети і всі останні космічні тіла. З ними, ймовірно, і матимуть справу наші інженери. Сперечатися в космосі не лише не гуманно, але і сил немає. А якщо дружити в космосі – так по чесному. На рубежі цього і наступного тисячоліть чоловік обов’язково повернеться на Луну. Створення постійне населеної місячної науково-дослідної бази значиться в списку основних пріоритетних завдань провідних космічних агентств світу. Особливу важливість планів створення місячних баз і населених станцій набувають у зв’язку з планами "далекої перспективи", пов’язані з освоєнням людством Сонячної системи, а потім – і далекого космосу. Існують різні плани правового і політичного оформлення космічної експансії людства. Один з них належить американській групі USIS – United Societies in Space, "Об’єднані Співтовариства в Космосі". У 2000 році група USIS має намір оголосити про перший етап створення Метанациі – спеціальної "групи колоністів", на яку надалі ляже вся відповідальність за роботи по колонізації і освоєнню космічного простору. Аерокосмічний факультет Московського Державного Авіаційного Інституту бере участь в науково-технічному обгрунтуванні проекту USIS "Космічна Нерухомість". Як перший етап робіт із створення космічних поселень, ця організація проводить конкурс науково-технічних пропозицій із створення населених комплексів і відповідної інфраструктури в навколоземному космічному просторі, на Луне і на інших планетах. Конкурс – відкритий. В будь-якому разі, якщо у вас є бажання (і розумові можливості), то ми вам щиро советиваем взяти участь в конкурсі. Або хоч би просто подумати над тим, як виглядатимуть ця сама місячна база. Хочемо ми того чи ні, з нами або без нас, але місячна база (бази) обов’язково виникнуть на нашому супутнику. Ніхто не виключає того, що ще вам або вашим дітям доведеться навіть працювати і жити на ній. Так створимо цей "зазе-мельний будинок" самі!
У пору холодної війни ходив анегдот, який починався такими словами: "Зустрічаються якось російський і американка на Луне…" Якщо плани мрійників з "Метанациі" стануть реальністю, то продовження в цієї історії буде найлогічнішим: "…и народилися потім у них на Луне багато-багато маленьких землян, і жили після цього вони…"