Відмінності між американським і англійським англійським можуть здатися незначущими, однак тільки до тих пір, поки ви не починаєте спілкуватися з носіями мови. І хоча сьогодні в суспільстві намагається вкоренитися переконання, що в обох варіантах доречно використання одного тільки модального дієслова will, насправді це не зовсім так. Тому знати, коли ж краще сказати shall, коли — will необхідно, якщо ви хочете порозумітися з місцевим населенням і навіть… запобігти деякі непорозуміння!
Shall і will — допоміжні модальні дієслова, що використовуються для утворення майбутнього часу. У реченні вони займають місце після підмета.
Найбільш загальне правило, яке знає більшість, свідчить, що з підлягає в першій особі однини і множини (I / we ) вживається shall, в інших випадках ( you / he / she / it / they ) — will. Причому вказівку відноситься тільки до британської версії англійської, тоді як в американській і після I / we зустрічається will.
Тенденція повсюдно використовувати цей дієслово проникає і в класичний англійський (не без нашої допомоги ) , проте це неприпустимо не тільки тому, що мова є культурною спадщиною, але через деякі смислових відмінностей у дієсловах shall і will, які дозволяють у певних випадках побачити shall навіть після you / he / she / it / they. А саме: will відображає вашу волю, ваше бажання, тоді як shall — повинність, обов’язок. І якщо ви звертаєтеся до людини, вимовляючи » You shall » , передбачається, що ви вказуєте на його обов’язок виконати дану дію, незалежно від того, хоче він того чи ні. Відповідно, в питальних пропозиціях Shall також виконує роль прохання про деякі дії, дозволі, а will може бути простим питанням про намір або висловлювати нав’язливу прохання.
Таким чином, різниця між will і shall полягає в наступному:
У більшості випадків shall належить до I / we, will — you / he / she / it / they.
У пропозиціях, пов’язаних з наміром, бажанням використовується will, повинністю — shall.