"Бактеріологічні бомби" впадуть на поверхню Венери. З контейнерів, що розкрилися, вирвуться мікроорганізми, спеціально "сконструйовані" в земних лабораторіях. Нестримно розмножуючись, бактерії і мікроводорості інтенсивно поглинатимуть вуглекислий газ, виділяючи взамен кисень. Пройдет не так вже багато часу, і повітря стане сповна придатним для дихання. Так в спрощеному вигляді виглядає схема підготовки Венери до глобального переселення людства…
Після публікації матеріалу "Політ в "Перевернутий світ" ("Праця", 21.11.96), де розповідалося про можливі наслідки стрімкої комп’ютеризації нашого суспільства, читачі звернулися в комісію "Феномен" з побажанням продовжити публікацію футурологічних прогнозів вірогідних доріг розвитку людства. На цей раз ми вибрали для аналізу ледве віддаленіше майбутнє – час, коли люди встануть перед неминучою необхідністю колонізації інших планет.
Фахівці констатують: наша цивілізація вступила в небезпечну фазу, коли розум перестав бути лише засобом, що забезпечує виживання вигляду, а перетворився на могутній самостійний чинник. Вочевидь, що для забезпечення виживання в земних умовах "Хомо сапиенсу" цілком достатньо було мозку і знань неандертальця. Але вставши одного дня на дорогу технічного прогресу, людство, судячи з усього, вже не здатне зупинитися. Мало того – в останні сто років перетворення набули "вибухового характеру". Судите самі: підраховано, що з 1897 по 1997 рік швидкість пересування зросла приблизно в сто разів, потужність джерел енергії в тисячу разів, потужність зброї в сто тисяч разів, швидкість обробки інформації в мільйон разів… Так, що говорити, якщо ще не пішло покоління, на пам’яті якого вперше з’явилися телевізори, злетіли перші космонавти, запрацювали перші атомні реактори, а на зміну древнім рахункам і логарифмічним лінійкам прийшли калькулятори і персональні комп’ютери…
Важко навіть уявити, що станеться з нами ще через декілька десятиліть! Людський світ еволюціонує з незбагненною для космічних масштабів швидкістю, де помітні зміни накопичуються в перебігу мільйонів років. І в цьому не було б нічого поганого, коли б не природні обмеження. Річ у тому, що наша планета, по суті, є автономним "космічним кораблем" з великим, але не безконечним ресурсом життєзабезпечення. Тим часом людство вже сьогодні протягом року виробляє і споживає енергію, еквівалентом якої можна вважати приблизно 5 мільярдів тонн кращого вугілля-антрациту. Зразково кожні двадцять років ця величина стабільно подвоюється. При таких темпах через 200 років потреба в енергії виросте в 1000 разів. На ділі це означає повне виснаження природних запасів і загальний перегрів Землі, що робить неможливим існування на ній живих істот.
Вивід: настане день коли людство з невблаганною неминучістю стане перед вибором – або загинути або покинути планету.
Можливі варіанти поведінки людства в такій критичній ситуації, дослідники, як не дивно це прозвучить, вивчають на мікроорганізмах. Не дивуйтеся – і людський соціум і колонії бактерій розвиваються за схожими біологічними законами, побудованими на принципах циклічності розмноження, рухливості, пам’яті, пошуку комфортних умов і уникнення дискомфорту… По суті, колонія мікроорганізмів є зменшеною і утрируваною копією нашої цивілізації, яка інтенсивно зростає, поглинаючи ресурси і гине у власних відходах. Зручність ще і в тому, що спостерігаючи за мікроорганізмами, учені можуть отримувати експериментальні дані в мільйон разів швидше, адже бактерії розмножуються з періодичністю о 0,5 – 2 годині, а покоління людей змінялися через 25-27 років…
Модель поведінки людства в кризисній ситуації прекрасно є видимою на прикладі гриба – слизневика (Dictyostelium discodeum). Це створення залежно від зовнішніх умов може бути або скупченням незалежних одноклітинних, або єдиним багатоклітинним організмом. Коли середовище багате їжею, клітки живуть незалежно один від одного. При виснаженні запасів від деяких кліток починає поступати сигнал тривоги – вони виділяють спеціальну речовину (циклічний аденозинмонофосфат), яка сприймається микроорпганизмами, як своєрідний "SOS". До сигналячого лідера сповзаються останні клітки, утворюючи єдиний плазмодій, який починає рухатися, причому набагато швидше, ніж на це були здатні окремі клітки. Організм, що утворився, шукає їжу. Якщо знайде, знов розсипається на складові. Якщо нет- утворює плодове тіло (стебло) на кінці якого зростає мішечок із спорами. Вони катапультуються на відстань до 12 метрів – якщо порівняти у відносних розмірах для людей вийде постріл від Москви ка Парижа. Спори, що попали в сприятливі умови, дають початок новим колоніям кліток…
Аналогії в світі людей – дослідницькі експедиції і військові походи. Пригадаєте вмираючий Древній Рим, що посилав армії за тридев’ять земель у пошуках нових грошових, людських і природних ресурсів… Але це у минулому. А тепер, коли виснажуються запаси не окремо взятої країни, а планети в цілому, вже цілим державам належить об’єднатися перед загальною загрозою. І обернути свій погляд… Куди? Єдине можливе місце порятунку і подальшого розвитку – Космос.
Про грядущу необхідність створення космічних поселень писав ще в 1895 році наш співвітчизник До. Э. Циолковський. Важко переоцінити сміливість і прозорливість цього шкільного вчителя з провінційного містечка. Шанобливий сучасниками диваком і психічнохворим, він зумів заглянути в майбутнє на сто і більше років, передбачаючи проблеми, про які ніхто тоді і не подумував. Навіть сьогодні насущність цих завдань усвідомлюють ще небагато.
Серйозну спробу знайти вихід з грядущої кризи зробив в 1960 році відомий англійський фізик-теоретик Дайсон. Він так само прийшов до виводу, що безперервне зростання людства неминуче витіснить його за межі Землі. Як альтернативу, він запропонував… висадити декілька планет, і з отриманого матеріалу спорудити довкола Сонця гігантську сферу на внутрішній поверхні якої і розселити людей. На деякий час цей забезпечило б нашу цивілізацію і площами і енергією… Цей проект, досконально прорахований, відомий серед фахівців як "сфера Дайсона"…
Ще один варіант запропонувала Прінстонськая група фізиків під керівництвом О. Нейла. Ці учені розробили на рівні технічного проектування космічну станцію на якій можна розмістити приблизно 10 тисяч чоловік. Термін будівництва при сьогоднішніх можливостях складає приблизно 15-20 років.
Ета ж дослідницька група стверджує, що при спостережуваному сьогодні прирості населення, вже через 250 років виникне потреба в подібних станціях на… 10 мільярдів чоловік. Скупчення цих споруд в космосі складатиме все ту ж сферу, оптимальні параметри якої розрахував колись Дайсон…
Проте зі всіх проектів, що існують сьогодні, найреальнішим експертам "Феномену" бачиться план заселення найближчих до Землі планет. Перша претендентка на колонізацію – Венера. Отримані за допомогою космічних апаратів дані не бентежать фахівців. Так, сьогодні ця планета не придатна для життя: дуже жарко, та і склад повітря не годиться для дихання – вуглекислий газ складає 97 відсотків! Але це справа виправна. При нинішньому рівні біотехнології і генної інженерії сповна реально вивести штам бактерій, які не просто виживуть в умовах венерианского пекла, але нестримно розмножуючись за лічені десятиліття поглинуть основну масу вуглекислого газу з атмосфери, перетворивши його на цілющий кисень. Це зменшить парниковий ефект, а значить і температуру на поверхні планети. Інші бактерії, що переварюють вулканічну породу, зроблять родючим грунт…
Природно, що жоден з цих проектів неможливий без об’єднаних зусиль всієї планети. Чи вистачить у нас розуму об’єднатися перед лицем грядущої кризи? Або амбіції і честолюбні плани окремих держав зроблять нас безглуздіше за гриб-слизовик? Останнє, до речі, не виключено – поглянете, як бездумно і марнотратно наша цивілізація витрачає останні крихітки природних запасів, яку грязь розвела вона на Землі… І сигнали "SOS", які давно вже подають найбільш розсудливі людські особини, залишаються доки без особливої уваги, хоча ні для кого не секрет, що до можливого кінця залишилося небагато – років сто або двісті – мить порівняно з віком людства!