Романтизм – ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, ы згодом поширився у всьому світі.
Термін “романтизм” указує на зв’язок із Середніми віками, коли в літературі був популярним жанр рицарського роману. Головні особливості рицарського роману – фантастичність, зображення високого, ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих і злих чарівників, казкового пейзажу.
Передумови виникнення романтизм У
Велика французька буржуазна революція завершила епоху Просвітництва. Відомий філософ Карл Маркс сказав: “Романтизм – це своєрідна реакція на Французьку революцію”. Письменники, художники, музиканти стали свідками грандіозних історичних подій, революційних струсів, що кардинально змінили життя. Багато хто з них захоплено привітав зміни та був у захваті від проголошених ідей Свободи, Рівності та Братерства. Але йшов час, вони помічали, що новий суспільний порядок далекий від ідеалів того суспільства, що передрікали філософи XVIII ст. Наступило розчарування.
На початку століття у філософії та мистецтві прозвучали трагічні ноти сумнівів щодо перетворення світу на принципах Розуму. Це сприяло виникненню нової світоглядної системи – романтизму. Романтики нерідко ідеалізували патріархальне суспільство, яке вважали царством добра, щирості, порядності. Оспівуючи минуле, вони брали за основу старовинні легенди та народні казки. Романтизм набув особливого характеру в кожній з європейських культур: у німецькій – містика; у англійській – це особистість, яка протиставляє себе розумній поведінці; у французькій – це незвичайні історії. Що ж об’єднало їх в одну течію?
Романтики не втікали від проблем життя.
Головне завдання романтизму було вираження внутрішнього світу, душевних переживань, а цього можна було досягти, використовуючи історії, містику і т. п. Потрібно було показати парадокс внутрішнього життя, його ірраціональність.