«Джейн Ейр» скорочено на українській мові Ви можете прочитати за 10 хвилин.
Бронте Ш. «Джейн Ейр» скорочено читати
«Джейн Ейр — класичний роман Шарлотти Бронте, про непросту долю сироти із сильним, незалежним характером, про її дитинство, дорослішання, пошук свого шляху й подоланні перешкод, що встають на цьому шляху.
У цей день Джейн Ейр навіть і думати не варто про прогулянку: вітер нагнав хмари, які в кілька миттєвостей вибухнули крижаним зимовим дощем. Залишалося тільки пробратися в бібліотеку, де затишно потріскує вогонь каміна, залізти на підвіконня, засунути важкі штори і полинути разом з сером Томасом Бьюїком і його птахами до таємничих берегів Норвегії.
Міс Джейн Ейр десять років. Будучи зовсім крихтою, вона втратила батька і матір. Тепер сирота живе в багатому маєтку своєї тітки по материнській лінії — вдови місіс Рід. Крім Джейн, в будинку також виховуються рідні діти місіс Рід — Еліза, Джон і Джорджіан. І всі вони ненавидять маленьку Джен Ейр.
Покійниця-мати всупереч волі заможного батька вийшла заміж за бідного пастора. Через рік після народження дочки пастор Ейр помер від тифу, заразившись небезпечною недугою під час візитів в будинки бідняків. Тиф передався його дружині, так що в недалекому майбутньому вона пішла за чоловіком, залишивши маленьку дочку під опікою дружини свого без часу покійного брата.
Тепер кожен день маленької Джейн доводиться вислуховувати докори тітки, терпіти приниження і побої братів і сестер. І навіть прислуга дивиться на крихту Ейр зверхньо. Щогодини Джейн нагадують, що вона знаходиться в будинку рыдны по величезній милості, в іншому випадку її долею стали б голод, холод і злидні.
Серед всіх мешканців маєтку Гейтсхед найбільшим ворогом Джейн Ейр був її кузен Джон. Цей чотирнадцятирічний телепень не упускав можливості образити сирітку і дати слабкый дівчинці ляпаса. У цей день Джон, за своїм звичаєм, знову знайшов привід, щоб причепитися до кузини. Не в силах більше мовчати, тендітна Ейр з відвагою накинулася на свого мучителя. В ході нетривалої бійки перемогу, звичайно ж, здобув Джон, а Джейн боляче вдарилася об одвірок. Але ось невдача — місіс Рід немов не помітила рани, що кровоточить на голові Джейн і звинуватила її в нападі на майстра Джона.
За це «негідна дівчинка» була покарана і відправлена в «червону кімнату». Тут колись помер містер Рід. Всі домашні були переконані, що в покоях і по сей день живе дух померлого господаря, так що в кімнату з побоюванням заходили навіть вдень. Джейн ж виявилися замкнена тут на цілу ніч. За час перебування в кімнаті з дівчинкою трапився нервовий припадок, і вона сильно захворіла.
Місіс Рід викликала чоловіка, який би міг оглянути хвору. Ним став, звичайно, не лікар, який лікував членів сім’ї, а лише аптекар, що викликався для хворої прислуги. Добрий містер Ллойд багато розмовляв зі своєю маленькою пацієнткою. «Чому плакала юна міс? Від болю? Її хтось вдарив? «» Я не маленька, щоб плакати через подряпини, — говорила з розстановкою розумненька Ейр, — Я плакала через те, що глибоко нещасна «.
Завдяки турботам містера Ллойда Джейн була визначена в школу-притулок. Назавжди залишаючи Гейтсхед, Джен не прощається з рідними, тітка Рід наказала племінниці не турбувати їх вранці. Джен це не засмутило: «Вони мені не родичі і не добрі друзі, а вороги. Прощай, Гейтсхед! Я не стану нудьгувати «.
Школа-інтернат, він же Ловудский притулок, не опинився обітованою землею. Вихованки цього похмурого навчального закладу часто були змушені задовольнятися мізерною їжею, вони ходили в однакових коричневих сукнях з грубої тканини, спали по двоє на незручних ліжках, грілися біля сирітського вогню і слухали настанови нудних старих дів. На тлі цього помітно виділялася лише фігура директорки міс Марії Темпль — величної красуні з рисами аристократки. Вона стала справжнім ідеалом для юної Джейн Ейр.
Хоч як би був поганий Ловудский притулок, для Джейн він став справжнім порятунком. Він визволив її з «золотої в’язниці» Гейтсхед, подарував подругу і наставницю, а також озброїв багажем необхідних знань. Провівши вісім років у стінах Ловуду, Джейн Ейр отримала квиток в доросле життя.
Направляючи оголошення в газету, молоденька випускниця ще не підозрювала, що нове місце роботи стане для неї доленосним.
Вісімнадцятирічну Джейн Ейр запросили в багатий маєток Торнфілд. Джейн повинна була займатися вихованням його маленької мешканки на ім’я Адель. Власник Торнфілда і опікун Адель містер Едвард Рочестер бував удома нечасто і більшу частину часу проводив у ділових роз’їздах. Це був смаглявий, міцно збитий чоловік, грубуватий і глузливий, не красень і не ввічливий джентльмен.
Треба сказати, що Джейн також ніколи не могла похвалитися красою. Однак щось невблаганно вабило цих двох людей. Рочестера захоплювали розум, доброта, велична неприступність нової гувернантки, Джейн манила грубувато-добродушна глузливість, життєва мудрість і неканонічність краси господаря. А коли на горизонті з’явилася красуня міс Бланш, що претендувала на роль майбутньої дружини Рочестера, Джейн зрозуміла, що ревнує і закохана.
Усвідомлюючи, що їй, сірій мишці, безглуздо змагатися зі сліпучою Бланш, Джейн всерйоз подумувала про нове місце роботи. Яким же було її здивування, коли містер Едвард Рочестер зізнався їй у своїх почуттях і запропонував стати його дружиною. Джен тут же погодилася вийти заміж за коханого… але щастю пари не судилося статися так швидко.
Коли закохані Джейн і Едвард стояли біля вівтаря, церемонію перервав незнайомець. Він заявив, що цей шлюб не може бути дійсним, тому що Рочестер уже одружений. Захоплений зненацька, Едвард тут же в усьому зізнався.
Виявляється, в юності його одружили на багатій вест-індійській спадкоємиці, приховавши від горе-жениха, що у нареченої спадкова схильність до психічних розладів. Незабаром недуга, на яку була приречена Берта (так звали дружину Едварда), проявилася повною мірою. Молода жінка перетворилася на справжнього монстра. Рочестеру нічого не залишалося, як замкнути чудовисько в кімнатах величезного будинку і зажити новим життям.
Потім Едвард закохався в красуню співачку, яка незабаром кинула свого залицяльника, залишивши йому на пам’ять дочку. Це Адель, учениця Джейн.
Як не благав нещасний наречений пробачити його обман, Джейн була непохитна. Вона не могла залишатися в будинку на правах утриманки. З болем в серці Джейн Ейр залишає Торнфілд і найдорожчу людину на світі.
Після довгих поневірянь Джейн Ейр вдається знову знайти притулок і добрих друзів. Вона знайомиться зі священиком Сент-Джоном Ріверсом і його прекрасними сестрами, починає викладати в сільській школі і вести тихе розмірене і по-своєму щасливе життя. На подив, блакитноокий красень Сент-Джон закохується в Джейн, робить їй пропозицію і запрошує до Індії, куди він прямує в якості місіонера.
Розуміючи, що почуття до Сент-Джона навіть віддалено не нагадують те, що вона відчуває до Рочестера, Джейн благородно відмовляється від пропозиції. А незабаром, за волею долі, вона зустрічається з мандрівником, який виявляється приятелем якогось Джона Ейра, покійного дядька Джейн. Виявляється, містер Ейр довгі роки безуспішно шукав свою племінницю. Перед смертю він заповів свій величезний статок саме їй.
Тепер Джейн несказанно багата. По доброті душевній, вона ділить успадковані гроші між своїми рятівниками — Сент-Джоном і його сестрами.
Весь цей час Джейн не покидають думки про Рочестера. Одного разу вона дізнається, що Торнфілд і його господаря спіткало велике горе. Божевільна затворница маєтку підпалила будинок і загинула під час пожежі. Намагаючись врятувати дружину, Рочестер, отримав важкі каліцтва. Він втратив зір, позбувся кисті руки, частина його тіло покрита шрамами від опіків. Однак для Джейн це не важливо! Вона мчить до коханого, щоб сказати йому «Я тебе люблю!». Тепер вона готова стати його дружиною.
Едвард і Джейн щасливо живуть в своєму новому будинку. Через кілька років до Рочестера частково повертається зір, і він бачить усмішку свого новонародженого сина.