Адам Бернард Міцкевич — польський поет, політичний публіцист, діяч національно-визвольного руху. Хронологічна таблиця життя і творчості Адама Міцкевича викладена в цій статті.
Адам Міцкевич хронологічна таблиця
24 грудня 1798 народився на хуторі Заосьє поблизу міста Новогрудка (Литовська губернія) у родині збіднілого шляхтича.
1812 — помер батько, залишивши сім’ю у скрутному становищі.
1807-1815 — навчання в домініканській школі при Новогрудському храмі Михайла Архангела.
1815 — поступив у Віленський університет.
1817 — брав участь у створенні та діяльності патріотичних молодіжних гуртків филоматов і філаретів, написав програмні вірші («Ода до юності»).
1819-1823 по закінченні університету служив учителем в Ковно.
1823, жовтень — заарештований у Вільні і поміщений у в’язницю
1824 — випущений з в’язниці в квітні на поруки. У жовтні був висланий у вигнання з Литви.
1824 — 1829 пробув в Росії: Санкт-Петербург, Одеса, Крим, Москва
1829 — виїхав з Петербурга за кордон. Жив у Німеччині, Швейцарії, Італії.
1832 — оселився в Парижі, співпрацював з діячами польської та литовсько-білоруському еміграції, займався політичною публіцистикою.
1834 — одружився на Цілині Шимановській, яка народила йому 6 дітей
1839-1840 викладав латинську літературу в Лозанні.
1840 став першим професором слов’янської словесності в Колеж де Франс.
1841 підпав під вплив проповідника польського месіанства Анджея Товяньского.
1845 — за пропаганду товянізма французький уряд 1845 усунув Міцкевича від читання лекцій.
1852 — був відправлений у відставку.
1855 — Міцкевич овдовів, і восени поїхав до Константинополя, маючи намір організувати Новий польський, а також єврейський легіон для допомоги французам і англійцям в боротьбі з Росією.
26 листопада 1855 — заразившись холерою, помер.
У 1890 році прах Міцкевича був перевезений з Парижа до Кракова і поміщений в саркофаг у Вавельському кафедральному соборі.