І все-таки до тебе думка лине
І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,
А тяжчого від твого не видали,
Вони б над ним ридали,
Та сором сліз, що ллються від безсилля.
О, сліз таких вже вилито чимало, —
Країна ціла може в них втопитись;
Доволі вже їм литись, —
Що сльози там, де навіть крові мало!
«І все таки до тебе думка лине» жанр
Жанр вірша «І все таки до тебе думка лине» : громадянська лiрика
Входить до циклу «Невільничих поезій».
Жанр: Медетація, в якій автор осмислює недолю свого «занапащеного, нещасного краю» , під’яремне життя в якому викликає і сором, і жаль, і сльзи.
Ідея «І все таки до тебе думка лине»:
О сліз таких вже вилито чимало,-
Країна ціла може в них втопитись;
Доволі їм вже литись,-
Що слози та, де навіть крові мало… —
Це заклик до дії за визволення рідного краю.
Сльози – ключове слово у поетичному тексті, однак значення щоразу увиразнюється контекстом: лірична героїня ладна «ридати» над лихом України, що перевершує усі бачені насильства, однак «соромиться» сліз, що ллються від безсилля.
Яскравий взірець громадської лірик, цей вірш демонструє «твердий і мужній тон»(М. Зеров), співчуття патріотки до страждань нації реалізується у проповіді високого вчинку в ім’я майбутньої свободи.
Написаний у 1895р.
«І все таки до тебе думка лине» мотив Туги за Батьківщиною відчувається в кожному рядку.
Патріотичний мотив вірша «І все таки до тебе думка лине» — один з найчастіших у поезії Лесі Українки. Її любов до України не можна навіть і порівнювати з тими зітханнями, які були такими популярними серед частини української інтелігенції. Детальний Аналіз вірша «І все таки до тебе думка лине» підтверджує ще і пояснює чому жанр вірша саме такий.