Шарль-Франсуа Добіньї (фр. Charles-Francois Daubigny; 15 лютого 1817, Париж – 19 лютого 1878, там же) – французький художник, учасник барбізонської школи.
Шарль-Франсуа Добіньї біографія
Добіньї навчався у свого батька, художника-мініатюриста, і Поля Делароша. Вже з 1838 року він брав участь у виставках зі своїми пейзажами класичного напряму, але одержав визнання лише на початку 1850-х років.
Добіньї прагнув звільнити пейзаж від поетичних і суб’єктивних компонентів, якими на його думку наділяли його романтики Нарсис Віржіль Діас Де Ла Пенья, Жюль Дюпре і Теодор Руссо, і відображати природу безпосередньо і без прикрас. Особисте сприйняття художника, вважав Добіньї, не повинно брати участь у відбитті баченого. Незважаючи на це, Добіньї був дуже дружний зі своїми колегами по барбізонській школі.
Публіка і художня критика називали ескізні акварелі Добіньї “чарівними, привабливими і поетичними”. Хоча Добіньї до цього й не прагнув, пейзажі, створені на основі цих попередніх ескізів, також були визнані “поетичними”. Добіньї не намагався привнести в них поетичний настрій, і щоб, врешті-решт, позбутися від підозр у навмисній поетичності, він став вибирати самі непривабливі і непоказні мотиви, прагнучи тільки до абсолютної правдивості.
Примітними були старання Добиньи зберегти у своїх творах спонтанність і безпосередність пленеру. За це він, свого часу, отримав як похвалу, так і сувору критику. Але Добіньї залишився вірним своїй техніці письма, його об’ємне нанесення фарб і різкі мазки пензлем тим самим надали в 60-х рр. XIX ст. вплив на імпресіоністів. Етюди Добіньї знайшли живий відгук серед молодих художників. Показова реакція Клод Моне, одного із засновників імпресіонізму, на картини майстра в Салоні 1859.: “Добіньї, ось молодчина, який працює добре, який розуміє природу”. Відзначимо, що пізніше Моне також побудував собі човен-майстерню, подібну до тієї, що була у Добіньї. Справді, в мистецтві Добіньї є риси, що ріднять його з молодим поколінням: так само як імпресіоністи, він не піклується про правильність ліній і точності деталей і віддає перевагу широкій манері живопису. Повноту відображення реальної дійсності Добіньї сягає не скрупульозним виписуванням деталей, як це було в пізніх роботах Т. Руссо, а кольором. Не випадково саме Добіньї допоміг молодим, у тому числі Клоду Моне, Огюста Ренуара і іншим, художникам виставити свої твори в Салоні 1868.
Останні 30 років він провів переважно в плавучому будинку на річках Сені, Уазі. Його син Карл П’єр Добіньї (1846-1886) писав картини в стилі свого батька.
Похований на кладовищі Пер-Лашез.