“Мина Мазайло” – п’єса Миколи Куліша. Характеристика “Мина Мазайло” та аналіз твору Представлені в цій статті.
“Мина Мазайло” аналіз твору
Літературний рід : драма
Жанр “Мина Мазайло”: сатирична комедія
Тема “Мина Мазайло”: зображення міщанства й українізації в Україні у 20-і роки ХХ ст.
Ідея “Мина Мазайло” : викриття суспільних антиукраїнських явищ, засудження міщанства, національної упередженості й зверхності(великодержавного шовінізму).
Головні герої “Мина Мазайло”
Мина Мазайло – харківський службовець середніх літ.
Лина (Килина) Мазайло – його дружина.
Рина (Мокрина) Мазайло – їхня дочка.
Мокій – їхній син.
Уля – подруга Рини.
Тьотя Мотя – сестра Лини з Курська.
Тарас Мазайло – дядько Мини з Києва.
Баронова – Козино – вчителька “правильних проізношеній” російської мови.
Тертика
Аренський
Губа – комсомольці, друзі Мокія
Сюжет “Мина Мазайло”
Харківський службовець “Донвугілля” Мина Мазайло хоче змінити своє українське прізвище на престижніше – російське Мазєнін, а його син Мокій, котрий “збожеволів від своєї укрмови”, намагається йому перешкодити. Підтримує Мокія тільки національно свідомий українець дядько Тарас з Києва. На боці Мини його дружина Килина, дочка Рина, тітка Мотя викликана з Курська (тітка Мокія і Рини по матері).
Врешті-решт, Мину Мазайла звільняють з посади “за систематичний і зловмисний опір українізації”.
Сюжетні лінії: Мина – Мокій, Уля – Мокій, тьотя Мотя – дядько Тарас та інші.
Композиція: 4 дії
Сценічне втілення: дістала від Головреперткому республіки категорію “А” (пріоритетність п’єси для укладачів репертуару театрів); обійшла театри Дніпропетровська, Маріуполя, Житомира, Вінниці, Херсона, Одеси, Києва (Київський театр ім. І. Франка, поставив Гнат Юра)і Харкова (харківський театр “Березіль”, поставив Лесь Курбас).
Особливості п’єси “Мина Мазайло”:
- Драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і російських прізвищ; Немає позитивних персонажів (дядько Тарас сумнівається у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокія теж не можна назвати патріотом: українська мова цікавить його з наукової точки зору); У творі містяться досить прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації; Фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів.
Сюжет перегукується з п’єсою Мольєра “Міщанин-шляхтич” та трагікомедією І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”.
“Мина Мазайло” Критика
Лесь Курбас про п’єсу: “Я вважаю п’єсу “Мина Мазайло” за виключну річ, як і взагалі Куліша я вважаю за геніальну людину!”
Л. Танюк: “Суттєве у психологічному фарсі Миколи Куліша те, що, всупереч багатьом твердженням, мовна проблема, хоч і яка важлива, не головна в ньому,- вона лише зовнішній сюжет “дискусії з національного питання”, лише символ, знак проблеми глибшої, суспільно-громадської, зумовленої відчуттям (чи запереченням) як свого “національного я”, так і своєї загальнолюдської сутності.”
“Мина Мазайло” – твір, який порушує проблеми, актуальні як за життя автора, так і зараз. І в третьому тисячолітті можна побачити політичні джерела і суспільний грунт найбанальніших побутових явищ, тільки на новому оберті історичної спіралі.