Айзек Азімов коротка біографія американського письменника-фантаста викладена в цій статті.
Айзек Азімов біографія скорочено
Айзек Азімов (справжнє ім’я Ісаак Озимов) народився 2 січня 1920 року в Росії, в Петровичах – містечку, розташованому зовсім недалеко від Смоленська. У 1923 батьки відвезли його в США ( “у валізі”, як він сам висловлювався), де оселилися в Брукліні і через кілька років відкрили кондитерський магазин.
Здобувши середню освіту, Азімов, за бажанням батьків, намагався стати медиком. Це виявилося йому не під силу: побачивши кров йому ставало погано. Потім Айзек зробив спробу вступити в найпрестижніший коледж Колумбійського Університету, але не пройшов далі співбесіди, написавши в автобіографії про те, що він балакучий, неврівноважений і не вміє справляти на людей гарне враження. Він був прийнятий в юнацький коледж Сет Лоу в Брукліні. Через рік цей коледж закрився і Азімов опинився в Колумбійському Університеті.
25 липня 1945 року Айзек Азімов одружився на Гертруді Блюгерман, з якої виховував двох дітей.
З жовтня 1945 року по липень 1946 Азімов служив в армії. Потім повернувся в Нью-Йорк і продовжив освіту. У 1948 році закінчив аспірантуру, отримав ступінь PhD (доктора) біохімії, і вступив до постдокторату як біохімік. У 1949 році він влаштувався викладачем на медичний факультет Бостонського Університету, де в грудні 1951 року став асистентом, а в 1955 році – доцентом.
У 1958 покинув університет, щоб повністю присвятити себе літературній діяльності. Він автор більш ніж 500 книжок. У 1979 році йому було присвоєно звання професора.
У 1960-і роки Азімов перебував під слідством ФБР за можливі зв’язки з комуністами. Підозри були зняті з письменника в 1967 році.
У 1970 році Азімов розлучився з дружиною і майже одразу зійшовся з Дженет Опал Джеппсон.
6 квітня 1992 року письменник помер від серцевої і ниркової недостатності на тлі ВІЛ інфекції (що призвела до СНІДу), якою заразився при операції на серці в 1983 році.
Серед найбільш відомих творів письменника – детективна серія “Сталеві печери” (1954), “Голе сонце” (1957), “Роботи ранкової зорі” (1983) та “Роботи та Імперія” (1985); трилогія “Трилогія про Заснування” ;”Кінець вічності” (1955), “Самі боги” (1972), збірка оповідань “Я – робот”, а також серія оповідань в яких вперше сформульовані знамениті три закони робототехніки.