“Тартюф” – комедійна п’єса Мольєра, яка була написана у 1664 році. У ній Мольєр критикував найбільш огидні людські пороки: лицемірство, спрагу наживи, підлість, дурість, хтивість, егоїзм, боязкість.
“Тартюф” аналіз твору
Сюжет “Тартюф”
Дія відбувається в Парижі, в будинку Оргона. В довіру до господаря втирається чоловік по імені Тартюф. Пан Оргон дивиться на гостя як на диво: молодий, вчений, скромний, благородний, набожний, безкорисливий. Родичів, які намагаються довести йому, що Тартюф зовсім не такий святий, яким намагається показати себе, Оргон вважає невдячними. Істинна сутність Тартюфа проявляється лише тоді, коли Оргон необачно доручає йому зберігати скриню з цінними паперами і переписує на нього будинок. Лише вчасне втручання Короля, за п’ять хвилин до фіналу, встановлює справедливість (Тартюф покараний і родині Оргона повернуті будинок і майно).
Головні герої “Тартюф”
- Пані Пернель – мати Оргона Оргон – чоловік Ельміри Ельміра – дружина Оргона Даміс – син Оргона Маріана – дочка Оргона, яка закохана у Валера Валер – молодий парубок, який закоханий у Маріану Клеант – брат Ельміри Тартюф – святоша Дорина – покоївка Маріани Фліпота – служниця пані Пернель Пан Лояль – судовий пристав
Комедія “Тартюф” мала велике соціальне значення. У ній Мольєр змальовував не приватні родинні стосунки, а щонайшкідливіший суспільний порок – лицемірство. У “Передмові” до “Тартюфа”, важливому теоретичному документі, Мольєр пояснює сенс своєї п’єси. Він затверджує суспільне призначення комедії, заявляє, що “завдання комедії – батожити пороки, і виключень тут бути не повинно. Порок лицемірства з державної точки зору є одним з найнебезпечніших за своїми наслідками. Театр же володіє можливістю протидіяти пороку”. Саме лицемірство, за визначенням Мольєра, основний державний порок Франції його часу, і стало об’єктом його сатири. У тій, що викликає сміх і страх комедії Мольер змалював глибоку картину того, що відбувалося у Франції. Лицеміри типа Тартюфа, деспоти, донощики і месники, безкарно панують в країні, творять справжні злодійства; беззаконня і насильство – ось результати їх діяльності. Мольєр змалював картину, яка повинна була налякати тих, хто володів країною. Про значення “Тартюфа” для самого драматурга можна судити вже по тому, як довго і наполегливо він відстоював п’єсу, скільки душевних і фізичних сил витратив на протистояння тим, хто на неї “озброївся”. Не раз він ставав об’єктом наклепу і брудних пліток ворогів, яких чіпляла його творчість.”Тартюф” став для Мольєра, так мовити, літературною зброєю.