“Ой у степу криниченька” – народна чумацька пісня про трагічну долю чумака, який не повернувся додому з далекої мандрівки. Чумаки лагодили вози, запрягали волів, збиралися у валки й вирушали у Крим по сіль. Дорога була небезпечною, траплялися різні пригоди – і розбійники нападали, і хворіли, і худоба пропадала.
“Ой у степу криниченька” аналіз пісні
“Ой у степу криниченька” народна пісня, яку ще іноді назвають ” Ой у полі криниченька “
Жанр : народна соціально-побутова чумацька пісня
Тема “Ой у степу криниченька” : відтворення картини сумного життя чумаків.
Ідея “Ой у степу криниченька”: висловлення співчуття чумакові, якого поховано “у зеленому байраці”.
Основна думка : непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.
Художні засоби “Ой у степу криниченька”
- Епітет: зелений байрак, сира земля, сИві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька); Пестливо-зменшувальні слова – Криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька; Звертання: “Ой подай, чумаче, та подай, голубе”. “Ой рад би я, моя мила..”. Повтори: “Ой…”, “Умер, умер”, “ку-ку”. Риторичні оклики: “Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!” Метафора: “воли… доріженьку чують”.
Взагалі, чумаки – перші купці, мандрівники, “жива газета”. Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням.
Головний образ – образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. Навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. Не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. Поховали його в чужій стороні. І тільки думки рідних прилинули до нього в образі “сивої зозуленьки”, щоб покликати додому, але це неможливо
У пісні використовуються паралелізми (“У степу криниченька, з неї вода протікає -…чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває”); Вживаються діалоги, окличні слова, вигуки, звуконаслідування, звертання, повтори.
Твір пронизаний сумним настроєм. Пісня викликає жаль і разом з тим захоплення вмінням народу створити незабутню поетичну картину.