Біографія Кавабата Ясунарі японського письменника, лауреата Нобелівської премії, наведена в цій статті.
Кавабата Ясунарі біографія
Кавабата Ясунарі народився 11 червня 1988 в сім’ї лікаря. Батьків Кавабата Ясунарі втратив рано і виховувався в родичів, спізнавши гіркий хліб сирітства.
Навчаючись у 1910-1917 рр. у початковій і середній школах м. Осака, Кавабата Ясунарі зацікавився живописом та літературою, багато читав, віддаючи перевагу А. Стріндбергу, а з японських письменників – Акутагаві Рюноске та Міямото Юріко.
У 1917-1920 рр., під час навчання в Першому коледжі Токіо, Кавабата Ясунарі ознайомився з російською літературою, особливо вирізнивши для себе Л. Толстого та А. Чехова.
Навчався в Токійському університеті на відділенні англійської, а згодом японської літератури (1920-1924). Тема його дипломної роботи – “Коротка історія японського роману”.
1924 року Кавабата Ясунарі разом із письменниками-“неосенсуалістами”, до яких належав і Йокоміцу Ріїті, автор програмного виступу “Про неосенсуалізм” (естетична концепція “неосенсуалістів” значною мірою спиралася на літературну теорію західних модерністів), заснував журнал “Літературна епоха” (“Бунгей Дзідай”), вів у ньому активну літературно-критичну діяльність, початок якій було покладено ще в студентські роки співпрацею в журналі “Дзідзі Сімпо”.
Відтоді Кавабата Ясунарі в різні періоди життя брав участь в організації нових літературних журналів, був членом їх редакційних колегій; до 1939 року регулярно публікував рецензії та огляди в провідному літературному журналі “Бунгей Сюндзю”; входив до складу журі різних літературних конкурсів і премій.
Першим значним твором Кавабата Ясунарі, який привернув увагу критики та читачів, була новела “Танцівниця з Ідзу” (1925), екранізована 1935 року кінорежисером Госьо. Переживання закоханого юнака стали темою цієї ліричної новели.
Уже в “Танцівниці з Ідзу” виявляється суттєва грань таланту Кавабата Ясунарі: розкриття загальнолюдських, “стійких цінностей”, використовуючи естетику та національну самобутність класичної, народної японської літератури.
1931 року Кавабата одружився з Хідеко і поселився з дружиною в давній самурайській столиці Японії, у м. Камакура, на півночі від Токіо, де в них народилася дочка. Літо вони проводили на гірському курорті Каруйдзава в котеджі західного типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзусі. Неподалік від Дзусі в письменника була квартира, де він працював у традиційному японському кімоно і дерев’яних сандалях.
1960 року за підтримки держдепартаменту США Кавабата Ясунарі здійснив турне по декількох американських університетах (серед них і Колумбійський), де вів семінари з японської літератури.
Унаслідок впливу Місіми (письменника, кіноактора і політичного діяча правої орієнтації) Кавабата наприкінці 60-х років разом із Місімою й двома іншими письменниками підписав петицію проти “культурної революції” в комуністичному Китаї.
Повість “Країна снігів” (1934-1937), визнана літературними колами найпомітнішим явищем ліричної прози, найповніше виявила систему художнього мислення письменника. Книга складається з окремих ліричних оповідань, об’єднаних спільною тематикою: нерозділене кохання, краса природи північного краю Японії – країни снігів. У повоєнні роки, залишаючись вірним своїй колишній творчій манері, Кавабата написав низку творів, найзначніші з яких повість ” Тисяча журавлів ” (1951) і роман “Стогін гори” (1953).
1950 року Кавабата Ясунарі разом із членами ПЕН-клубу, головою якого він був із 1946 року, здійснив поїздки до Хіросіми та Нагасакі, місць атомних бомбардувань. Про своє бажання “вічного миру на землі” він розповість у новелах “Латочка”, “Кораблики”, “Камелія”.
1968 року Кавабата Ясунарі було присуджено Нобелівську премію за “письменницьку майстерність, яка з великим почуттям виражає суть японського способу мислення”.
В останні роки життя Кавабата Ясунарі напружено працював над новим романом. Письменник важко хворів, почав уживати наркотики. Перебуваючи в стані важкої депресії після смерті свого учня і друга Юко Місіми, 16 квітня 1972 року він наклав на себе руки у відлюдному курортному містечку Дзусі, що на околиці Токіо, отруївшись газом.
Твори цього митця, що відобразили національне японське уявлення про світ, людину, красу, зажили йому слави за життя і безсмертя після смерті.
В Україні окремі твори Кавабата Ясунарі переклали І. Дзюб, М. Федоришин.