Вірш “Боюся екзальтованих подруг…” Ліни Костенко увійшов до збірки “Проміння землі”
“Боюся екзальтованих подруг…” Ліна Костенко
Боюся екзальтованих подруг,
балакучих самітників,
лекторів, у яких лоби
перекреслені жировими складками,
і мислителів – оригінальних,
як вдруге відкритий біном.
Пробі! Необов’язковими словами
вони мене обсипають, як пшоном.
Злітаються горобці-хвилини.
Кидають мене в тім’я, в мозок, в потилицю.
Дибають по спині.
Розчепіривши крила,
люто скубуться.
І, нарешті, кінчають, каналії,
фрагмент з гороб’ячої вакханалії.
Я поволі випростуюсь.
Але ще довго наді мною
літає гороб’ячий пух у пшоняному пилі.
А вночі мені сняться кошмари.
Ніби йду я між двома рядами огрядних лантухів,
і що не ткну пальцем у лантух –
з дірок сиплеться пшоно, пшоно, пшоно!
Уже по кісточки, по коліна, по плечі,
Уже немає чим дихати.
А вгорі на гілляці
сидить невмирущий Фенікс часу
і ронить сльози в сипучі піски пшона…
Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Боюся екзальтованих подруг…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.