Гуморески Павла Глазового про жінок – цікаві та смішні, вони піднімуть настрій кожному читачеві.
Гуморески Глазового про жінок
“Щаслива Настя”
Ой морока превелика дядькові Якиму!
Жінка Настя кожне літо проситься до Криму.
А вона ж така у нього гарна та тендітна,
Ще й фігурку гарну має, бо живе бездітна.
Про дітей не хоче й слухать клята молодиця.
– Я,- говорить,- хочу жизню вдоволь насладиться.-
І щоразу, як до Криму виїжджає Настя,
То й купує лотерейку: це, мовляв, на щастя.
А як з Криму прибуває, то й везе обновку –
Як не плаття з оксамиту, то кофтину з шовку.
І показує Якиму дорогу обнову.
– Це, Якиме, в лотерейку виграла я знову.
– Дивна в тебе лотерейка,- чоловік зітхає.-
Чомусь тільки на курортах вона в тебе грає.
“Мрія про море”
У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі.
Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі
І поклавши кучеряву на плече голівку:
– Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку.-
Мартин губу закопилив і сказав суворо:
– Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро.
Такі речі, їй же право, аж слухати чудно.
Тобі ж буде там без мене і скучно, і нудно.
– А я,- каже йому жінка,- щоб нудьгу розвіять,
Буду сидіть біля моря і про тебе мріять.-
Мартин її приголубив: – Ах ти ж моя зоре!
Сиди краще біля мене і думай про море.
“Ой, Жигулі, ви, Жигулі”
Вийшла заміж молодичка за діда старого,
Бо була нова машина “Жигулі” у нього.
Вийшла заміж та й сказала: – Заводь мотор, діду.
Я з тобою “Жигулями” на базар поїду.-
Посідали у машину й двинули щодуху.
Забув старий недотепа про правила руху.
Розвернувся десь невдало та торох об дуба!
Лишилася удовою його жінка люба
І сумує не від того, що старий розбився,
А від того, що з машини тільки брухт лишився.
Тепер вона шкутильгає з двома костилями…
Кохайтеся, чорнобриві, та не з “Жигулями”!
“У сусіда в новім домі”
У сусіда в новім домі – кухня невеличка:
Отак плита, так тумбочка, а отак – поличка.
Сюди вузько, туди тісно, не кухня, а клітка.
А дружина у сусіда огрядненька тітка.
Коли пташка заспівала, привітавши ранок,
Вийшла в кухню господиня готувать сніданок.
Начистила картопельки, вогонь запалила
Й ненароком правим боком каструлю звалила.
Доки вона ту каструлю під столом шукала,
Їй на спину із тумбочки виварка упала.
І не може господиня дати собі раду:
Сюди стіна й туди стіна, а виварка ззаду.
Сидить вона в закапелку, чоловіка кличе:
– Рятуй мене голубчику! Рятуй, чоловіче!
Тягни к бісу цю виварку або ламай стінку!
Біжи шукай більшу кухню або меншу жінку!
“Зайве питання”
Миє жінка у квартирі ввечері підлоги.
Раптом сунеться Тимоха, ледве тягне ноги.
Жінка в сльози: – Знов напився? Де тинявся досі? –
Та ганчіркою по лобі, по губах, по носі!
Б’є, лупцює випивоху й примовля сердитої –
Будеш пити? Будеш пити?! Будеш, будеш пити?!-
А Тимоха сів та й каже: – Що ти все питаєш?
“Будеш пити, будеш пити…” Наливай, як маєш!
“Страшна жінка”
Сусідонька співчутливо сусіда питає:
– Ваша жінка знов хворіє? Це вас не лякає? –
Той сердито відмахнувся: – Нерозумна мова!
Вона мені страшна тільки тоді, як здорова.
“У квартирі комунальній”
Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири:
Одна кухня, одна ванна, а сімей – чотири.
Якось, вставши серед ночі, молодичка Ася
Зачинилася у ванній, швидко роздяглася.
Раптом глянула на двері і очам не вірить:
Звідти в дірочку маленьку хтось на неї зирить.
Ася юбкою прикрилась, двері відчинила
І уздріла двох сусідів – Федора й Бавила,-
Та як крикне:
– Як не сором? Хворі ви чи п’яні?
Чи не бачили ви жінки у такому стані? –
А Вавило:
– Тихо, дєтка! Не туди ти хилиш.
Ми дивились, чиїм милом ти себе намилиш
“Невдалий приклад”
Повернулась жінка з Криму у свої краї.
На пероні зустрічає чоловік її.
Цмокнув раз у ліву щічку і стоїть. як пан.
– Та візьми ж ти,- каже жінка,- в мене чемодан.
І чого не обнімаєш? Став, як каланча.
Подивись он, як мужчина жінку зустріча:
Обнімає, пригортає, мов не бачив вік.
– То невдалий в тебе приклад,- мовив чоловік.-
Він її не зустрічає, а випроводжа.
А по-друге, я їх знаю: жінка то чужа.
“В рідному гніздечку”
Чоловік майнув у Крим лікувать подагру,
А дружина літаком вилетіла в Гагру.
Повернулися назад загорілі, свіжі
Від курортних процедур, від смачної їжі.
– Ну,- питає чоловік в рідному гніздечку,-
Як поводилась ти там? Не скакала в гречку?
– Ах, який же ти дивак! – жінка засміялась.-
Все робила так, як ти, грілась, лікувалась…
– Так, як я? – сердитий муж вдарив себе в груди.-
Більше я тебе саму не пущу нікуди!
ГОЛОВА І ШИЯ
Чоловік говорить жінці: – Пам’ятай мої слова,
Що в розумному сімействі чоловік – то голова.
– Ну, а я, виходить, шия? – жінка весело пита. –
Шия ж голову як хоче й куди хоче поверта.
ЯК КУЗЬМУ ПРОВЧИЛА ЖІНКА ЙОГО МИЛА
Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні,
Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані.
Лежить собі, проглядає журнали й газети.
А дружина варить, смажить, готує котлети.
Пообідав Кузьма смачно, запалив “Казбека”.
– Ну чого ти, – пита жінку, – така недалека?
Тільки в тебе і балачки про бощі й олію,
І ні слова про театри, про драматургію.
А є жінки! Збоку глянеш – ходить, як Аїда.
Драматургів усіх знає аж до Евріпіда.
Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні,
Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні…
А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса.
Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса.
Давно тебе не бачив я в хорошому платті.
Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті.
Ти забула, що є в світі жіночі принади –
Перманенти, манікюри, духи та помади.
Я хотів би бути мужем культурної дами,
А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками,
Що побачиш – вишні, сливи, – пхаєш у консерви…
Я не можу, розумієш? Здають уже нерви.
Через добу повернувся наш Кузьма додому.
Зустрічає його жінка в платті голубому.
Очі чорним підведені, на губах помада.
Закрутило Кузьмі в носі від духів “Еллада”.
Плаття модне, вузесеньке, облягає форми,
Ще й коліна не прикриті – такі тепер норми!
Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього.
Як французька кінозірка, виставила ноги.
У Кузьми від здивування потилися змокла.
А дружина запитує: – Ти читав Софокла?
Тобі, може, до вподоби п’єси Евріпіда? –
Сопе Кузьма: – Відчепися! Подавай обідать.
Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п’єси?
– А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси,
Що немає шику-блиску, манери негарні.
Я сьогодні простирчала півдня в перукарні.
Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову.
Запевняв, що я похожа на Любов Орлову.
Не було у мене часу возиться з обідом,
Так я тобі й замінила обід Евріпідом.