Герасим Никодимович Калитка – реалістичний тип куркуля – нагромаджувача грошей і “преоберетателя земельки”. Цитати до образу Калитки зібрані в цій статті.
Цитатна характеристика Герасима Калитки “Сто тисяч”
“…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…”;
“Ох, земелько, свята земелько – Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо – усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…”;
“…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив – видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею”;
“Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи”;
“Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю”;
“Ох, земелько, свята земелько – Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!”;
“Їдеш день – чия земля? Калитчина! Їдеш два – чия земля? Калитчина! Їдеш три – чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…
“Застав його (Романа) коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робиться”;
“Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість”;
“…бере і в свого, і в чужого”;
“Лупи та дай”;
“…робітники та собаки надворі повинні буть”;
“Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового”;
“Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!”;
“Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю” (Калитка – Роману);
“Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женися на Пузирівні – сам наплодиш завідських свиней”;
“Хоч би молились (робітники), а то стоїш, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи”.