” Давня казка ” аналіз вірша Лесі Українки – тема, ідея, віршовий розмір, художні засоби, проблематика, жанр, композиція, історія написання.
“Давня казка” Лесі Українки аналіз
Тема “Давня казка”: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.
Ідея “Давня казка”: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).
Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.
Жанр “Давня казка”: ліро-епічна соціальна поема-казка. (Від казки – зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі – поет і Бертольдо – зустрічаються тричі, як і в казках.)
Віршовий розмір “Давня казка” : Чотиристопний хорей
“Давня казка” художні засоби
- епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці, прудкії коні, вільні руки. метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях. порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало. гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна. інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати. фразеологізм: спіймати вітра в полі архаїзми: граф, графство, герольди.
Композиція “Давня казка”
Твір складається з чотирьох розділів.
- Експозиція: знайомство з поетом. Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом. Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом. Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.
Проблематика і мотиви твору
- роль митця в суспільстві; служіння музі й народові; суть людського щастя, вдячності; воїни заради збагачення.
Мовно-виражальні засоби “Давня казка”
А) Поетичний синтаксис : антитеза, інверсія, фразеологізми. (“Час летів, немов на крилах”, “Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився”, “Золотих не хочу лаврів”, “спіймати вітра в полі”).
Б) Тропи (епітети, метафори, порівняння): сумна діброва, римисоколята, думи-чарівниці; “сонечко червоне заховалось за діброву”, “час летів”, “розливався людський стогін всюди хвилею сумною”, “пісні ідуть по людях” і т. д.
В) Лексика твору : загальновживані слова, архаїзми із західноєвропейської літератури, фольклору (граф, графство, герольди).
Г) Особливості вірша : в його строфах заримована лише половина рядків.
Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не здобуду,
Як я ними увінчаюсь
То поетом вже не буду.
Такі вірші називаються напівбілими, або римованими.
Чотиристопний хорей, яким написано “Давню казку”, з одного боку, сприяє стрімкому розгортанню сюжету, з другого – наближає вірш до розмовної мови казки, передає ритм часу, протягом якого наростає конфлікт між групами людей.
Д) Іронія і сатира в поемі.
В іронічному плані вживаються слова “лицар” і “лицарство” щодо Бертольда та його воїнів. На Україні “лицар” – мужня, саможертовна, благородна людина, захисник волі. Таким лицарем Леся Українка вважала поета:
Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана,
Він у нас одважний лицар…
В іронічному плані написані окремі рядки “поетових пісень”.
У сатиричному плані показано взаємини між графом Бертольдом і народом.
Історія написання “Давня казка”
“Давню казку” Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства – серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми – поет.
Твір “Давня казка” вперше був опублікований у львівському журналі “Життє і слово” за 1896 рік, а пізніше – в другій збірці віршів Лесі Українки “Думи і мрії”. У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші – що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад – непорушний, вічний. Поемою “Давня казка” Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.