” Бондарівна ” аналіз балади – тема, ідея, жанр, художні засоби, композиція.
Бондарівна – історична українська народна пісня – Балада, в якій відображено події середини 18 століття за участю магната Миколи Потоцького (в тексті пісні – Пан Каньовський). Відома в більш ніж 30 варіантах, які відрізняються переважно місцем дії (Богуслав, Кам’янець-Подільський, Луцьк, Городенка, Бучач).
“Бондарівна” аналіз твору
Тема: оспівування трагедії Бондарівни, яка не скорилася волі пана Каньовського.
Ідея: возвеличення волелюбства, мужності, нескореності, засудження жорстокості, підступності.
Основна думка: Ой волію ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити, / Ніж з тобою поневолі на цім світі жити.
Жанр: балада.
Композиція “Бондарівна”
Експозиція: У містечку Богуславку Коньовського пана / Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
Зав’язка: Ой тікала Бондарівна з високого мосту.
Кульмінація: Ой вистрілив пан Каньовський – Бондарівна впала…
Розв’язка: Ударили во всі дзвони, музики заграли, / А в же ж дівку Бондарівну навіки сховали!
Художні засоби “Бондарівна”
Порівняння: “Там гуляла Бондарівна, як пишная пава”,
“Межи ними Бондарівна, як сива голубка!”.
Риторичні оклики: “Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!”,
“Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!”, “Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!”, “Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!”, “Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне!”, “Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!”, “Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!”, “А вже ж дівку Бондарівну навіки сховати!”.
Звернення: “Тікай, тікай, Бондарівно…”, “А чи волиш, Бондарівно?..”, “Ой волію ж я, пан Каньовський…”, “Оце ж тобі, старий Бондар…”, “Бондарівно, моя донька…”.
Повтори: “Тікай, тікай…”, “…хорошая, хорошого…”, “старий Бондар…”.
Риторичні запитання: “А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?”.
Епітети: “добрі люди”, “сира земля”.
Гіпербола: “ударили в усі дзвони”.
“Бондарівна” ідейно-художній аналіз
У баладі “Бондарівна” розповідається про горду дівчину, яка відмовила пану Каньовському в залицянні й забажала обрати краще смерть, ніж життя з нелюбом: “Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити. Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!” Пан застрелив дівчину, а батькові дав грошей, примовляючи: “Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, – Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!” У баладі частково представлено елементи похог ронного обряду: “Ой поклали Бондарівну на тесову лавку, Поки звелів пан Каньовський викопати ямку”, “Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину, Поки звелів пан Каньовський зробить домовину” – за народним звичаєм, мрець мав відбути добу в своїй хаті. “Ударили в усі дзвони, музики заграли, А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!” – зображено обов’язковий елемент поховання молодої дівчини – музичний супровід дійства. Твір насичений епітетами, звертаннями, повторами, окличними реченнями.