“Тарасова ніч” Аналіз вірша Шевченка – тема, ідея, жанр, художні засоби, ідейно-художній зміст, композиція.
“Тарасова ніч” Шевченко аналіз
Жанр “Тарасова ніч”: історична поема.
Тема “Тарасова ніч”: зображення боротьби українського козацтва з польськими загарбниками; змалювання ночі розгрому армії польського воєначальника Конецпольського під час антишляхетського повстання 1630 р., очоленого гетьманом Тарасом Федоровичем (Трясилом).
Ідея “Тарасова ніч”: возвеличення мужності, героїзму, цілеспрямованості, наполегливої віри в перемогу козаків на чолі з гетьманом Трясилом; засудження жорстокості, жадібності ляхів, які полонили український народ, позбавляючи його навіть віри християнської.
Основна думка: наш народ завжди буде пам’ятати і шанувати своїх оборонців, їх подвиги; тих, хто визволяв їх від рабства і поневолення.
Художні засоби “Тарасова ніч”
Порівняння: кругом хлопці та дівчата, як мак процвітає; козаки, як та хмара, ляхів обступали.
Уособлення: лихо сміється; зажурилась Україна, зажурилась, заплакала; мовчать гори, грає море, могили сумують; ніч-матидасть пораду; лягло сонце за горою.
Епітет: тії ночі кривавої, козацькії діти
Метафора: заплаче серденько.
Синекдоха: козачество = червоні жупани.
Гипербола: чи затопило синє море твої гори; од Лимана до Трубайла трупом поле крилось.
Риторичне звернення: Грай же, море, мовчіть, гори, / Гуляй, буйний, полем – / Плачте, діти козацькії, / Така ваша
доля! “
Анафора: Нехай собі бенкетують, / Нехай на здоров’я! / Нехай,
кляті, бенкетують.
Композиція “Тарасова ніч”
Події у творі перемежовуються у двох часових площинах – сучасній (спів кобзаря) і минулій (боротьба українського народу з ляхами).
Співаючи, кобзар розповідає про лихо, яке огорнуло Україну, коли польська шляхта заполонила рідний край і намагалася перетворити народ у рабів, позбавляючи його навіть віри християнської.
“Тарасова ніч” – це історична пісня про далеке героїчне минуле, про перемогу козаків під проводом Трясила над ворогом. Тому народ і уславлює вірних захисників неньки України, завдяки яким має волю, віру і щастя.
Історія написання “Тарасова ніч”
У Санкт-Петербурзі 6 листопада 1838 р. Т. Шевченко написав твір “Тарасова ніч”. З-посеред безстрашних ватажків селянсько-козацьких повстань кінця XVI ст. – Тараса Федоровича (Трясила), Павла Павлюка (Бута), Северина Наливайка, Якова Остряниці – першого з них Великий Кобзар оспівав особливо натхненно. В основу згаданого твору покладена історична подія – перемога козаків над військом польської шляхти у 1630 р. під Переяславом.
Ідейно-художній аналіз поеми “Тарасова ніч” Т. Шевченка
Наскрізний образ твору – кобзар, який оспівує минулі перемоги козаків над москалями, татарами, турками і ляхами, і в піснях почуття гордості за звитяжну славу предків переплітаються з журбою:
Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Народний співець Шевченко у своєму творі закликає українців “тієї слави козацької” повік не забути і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд колонізаторів, отих “поганців”, що запанували над “дітьми козацькими”. Мотив “годі журитися” та заклик “покепкувати з вороженьків” надають оптимістичного звучання поемі, кличуть до лав нових лицарів національно-визвольної боротьби. Автор радіє перемозі запорожців, називає гетьмана Тараса Федоровича сизим орлом, що взявся “віру рятувати”. Та водночас Шевченко й сумує, бо тепер над внуками Трясила, “над дітьми козацькими поганці панують”. Разом з Тарасом-козаком Тарас-поет обливається “гіркими сльозами”, тому що Україна стоптана ворогами.
Була колись козацькая
І слава, і воля,
Слава сяє, а воленьку
Спіткала недоля.
Історичні рани України ятрили серце молодого Тараса, яке змалку палало незрадливою любов’ю до рідного краю. У поемі “Тарасова ніч” автор викриває тих, хто знищив гетьманщину – форму правління української державності. Це “москалі, орда, ляхи”. Але вона не зникла – саме завдяки Шевченкові відновилася історична пам’ять народу:
Де поділось козачество,
Червоні жупани?
Де поділась доля-воля,
Бунчуки? Гетьмани?
Славне минуле вітчизни поет зіставляє з ганебним під’яремним станом України в XIX ст. Через осмислення історичної долі України автор нагадує читачам про потребу власного державного устрою.
На думку відомого літературознавця І. Дзюби, Шевченко “в минулому шукає традиції волі й героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за нову Україну…”
Образ ночі в поезії – символ суспільного мороку. Світанку народові нема, та оскільки в цій ночі засвітив місяць і “зірки засіяли”, то зміст поеми настроює на оптимізм долі народу в майбутньому, бо все ж місяць і зірки є джерелом світла, а не мороку. Пригадується тут народне прислів’я: “Місяць – козацьке сонце”. У поемі з народних споконвічних джерел море – синє, орел – сизий, хмари – темні, ворон – чорний. Важливе місце займає також образ могили – це символ минулого, України. Так через зображення минулого українці краще розуміли сучасне.