П’єсу “12 місяців” Маршака скорочено можна прочитати за 10 хвилин, але короткий зміст не донесе всіх цікавих подробиць казки.
“12 місяців” Маршак переказ
Зима. У лісі дуже холодно. Білки і заєць грають. Вовк розмовляє з Вороном. Все, як завжди. У звірів своє життя. Звірі вже звикли до холоду, а маленькій дівчинці, яку послала в ліс зла Мачуха, нелегко. Пасербиця прийшла в ліс за дровами. Вона з подивом спостерігала за звірами. Дівчинка випадково зустріла в лісі Солдата, розповіла йому про це. Той зовсім не здивувався, адже скоро Новий рік, а значить, можливі всякі чудеса. Незабаром всі йдуть. Солдат пішов з ялинкою, яку він повинен віднести Королеві. Дівчинка набрала в’язку дров і пішла. У лісі біля багаття зібралося дванадцять братів-місяців. Тим часом у палаці юна Королева вчила уроки. Їй було всього 14 років, і вона була примхлива і не дуже вихована. Всі придворні боялися робити їй зауваження. Королева каже, що не любить писати. Старий професор намагається умовити її написати хоча б кілька рядків. Нарешті Королева милостиво погоджується. Професор диктує їй рядки:
Травка зеленіє,
Сонечко блищить,
Ластівка з весною
В сіни до нас летить!
Королева каже, що напише тільки першу сходинку. Раптом прийшов канцлер і попросив Королеву підписати укази. Королева сказала, що, якщо вона підпише укази, тоді не буде писати вірш. Вона підписала укази. І канцлер подав їй ще один документ. Там потрібно було написати або “стратити”, або “помилувати”. Королева подумала, що слово “стратити” коротше, і написала його. Канцлер пішов з документами. Професор став нарікати, що Королева тільки що вирішила долю людини, навіть не замислившись! Королева відповіла, що не може одночасно думати і писати. Королева сказала, що якби вона слухала професора, то тільки б і думала. Але їй це зовсім не до душі. Професор спробував почати урок математики. Але Королева займалася вкрай неохоче. Нарешті вона сказала, що уроки пора завершити, бо скоро Новий рік і в неї багато справ. Професор не міг з нею сперечатися.
Королева абсолютно нікого не слухалася. І ніхто не міг їй наказувати. Вона користувалася своїм становищем. Королева раптом сказала, що хоче, щоб настав квітень. Вона хотіла побачити проліски. Професор став говорити, що квітень настане всього через три місяці. Але Королева зажадала пролісків зараз. Вона звеліла покликати канцлера і видала указ, щоб до Нового року їй принесли повний кошик пролісків. За це вона обіцяла щедру винагороду – золота стільки, скільки поміститься в ту корзину, де будуть проліски, і лисячу шубу. Глашатаї оповістили народ про королівський указ. Тим часом в маленькому будиночку Старуха з Дочкою говорили про можливу винагороду. Донька мачухи вибирала найбільший кошик, щоб в неї помістилося якнайбільше золота. Однак вони обидві розуміли, що серед зими знайти проліски неможливо. Але Донька стала збиратися в ліс в надії знайти проліски.
Вона посварилася з матір’ю, яка не хотіла її відпускати. Але потім стара вирішила послати в ліс Пасербицю. Тут якраз Пасербиця повернулася з лісу з в’язкою дров. Вона сильно замерзла і сіла до грубки погрітися. Старуха наказала Пасербицю йти в ліс за пролісками. Дівчинка не могла повірити, що її відправляють у розпал зими за квітами. Але Мачуха не жартувала. Вона сказала про королівський указ. Пасербиця намагалася пояснити, що зараз проліски знайти неможливо, що вони будуть навесні. Але Мачуха і її дочка не слухали бідну дівчинку. Старуха наказала йти, сказала, що без пролісків не пустить її в будинок. Пасербиці нічого не залишалося робити, окрім як зібратися і піти. “Ліс. На землю падають великі пластівці снігу. Густі сутінки. Пасербиця пробирається через глибокі замети. Кутається в рваний хустку. Дме на замерзлі руки. У лісі все більше і більше темніє. З верхівки дерева шумно падає ком снігу “.
Пасербиця з острахом дивиться по сторонах. У лісі нікого немає, і їй страшно. Вона вже готова залишитися тут і замерзнути. Дівчинка засинає. Через кучугури виходить Вовк. Чути, як Білка каже: “Не спи – замерзнеш!” Пасербиця прокинулася. Вона стала прислухатися. Але більше нічого не почула. Дівчинка сказала, що, коли заснула, їй стало тепліше і приснилася їй її рідна мама. Дівчинка помітила, що вдалині щось світиться. Вона пішла туди. Нарешті Пасербиця прийшла на галявину, посеред якої горіло багаття. Навколо багаття сиділо дванадцять чоловіків. Троє були зовсім старі, троє – літні, троє – молоді і троє – зовсім юними. Дівчинка почула, як дванадцять братів розмовляли між собою. Це були дванадцять місяців. Дівчинка вийшла до багаття і привіталася.
Вона попросила дозволу погрітися біля багаття. Лютий сказав, що не було такого, щоб хто-небудь з людей сидів біля їхнього вогнища. Але Квітень сказав, що раз вже хтось прийшов, нехай гріється. Вони дозволили погрітися дівчинці. Вона була дуже вдячна. Найстарший брат, Січень, запитав, навіщо прийшла в ліс дівчина під самий Новий рік, та ще в таку сильну заметіль. Пасербиця сказала, що прийшла не з власної волі. Вона розповіла, що її мачуха відправила за пролісками. Всі засміялися. Дівчинка сказала, що і сама б охоче посміялася над цим. Адже вона розуміє, що взимку квітів не буває. Але Мачуха наказала без пролісків не повертатися. Лютий запитав, навіщо Мачусі серед зими проліски. Тоді дівчинка розповіла про царський указ, що Королева дасть цілий кошик золота тому, хто принесе кошик пролісків. Січень сказав, що для того, щоб набрати пролісків, потрібно чекати квітня місяця.
Дівчинка чемно відповіла, що знає це. Вона вибачилася за турботу, попрощалася з братами і зібралася додому. Але тут Квітень підійшов до Січня і попросив дати йому місце на годину. Січень сказав, що він би поступився. Але перш квітня має настати Березень, а перш Березня – Лютий. Березень і Лютий погодилися. Тоді Січень поступився місцем Лютому. Той поступився місцем Березню. Почалася весна. І тут Березень передав чарівний посох Квітню. Настав його час. Побігли струмки, розтанув сніг, вилізли мурашки. На землі з’явилася зелена травичка, стали розпускатися квіти. Дівчинка не могла прийти до тями від подиву. Квітень поквапив її, сказав, що йому поступилися час тільки на годину. Пасербиця не могла повірити, що таке диво було скоєно заради неї. Вона швидко побігла збирати проліски. Тим часом брати розмовляли між собою. Січень сказав, що відразу впізнав її. Адже вона постійно ходить до ополонки по воду або в ліс за дровами. І незважаючи на те що дуже легко одягнена і мерзне, завжди весела.
Червень сказав, що літні місяці теж знають її дуже добре. Адже вона цілими днями з ранку до ночі працює в городі. А коли приходить в ліс, ніколи нічого не ламає даремно – ні гілок, ні квітів. Всі брати місяці зійшлися на думці, що дівчинка дуже хороша. І заради неї не шкода влаштувати взимку весну на короткий час. Квітень сказав, що подарує їй свою обручку. Грудень схвалив цю думку. Тут з’явилася дівчинка з кошиком, повного пролісків. Вона стала дякувати братів місяців за їх доброту. Квітень подарував їй колечко на пам’ять. І сказав, що, якщо трапиться біда, колечко потрібно кинути в землю, або у воду, або в сніг і сказати:
Ти котися, котися, колечко,
На весняний ганок,
У літні сіни,
В терем осінній
Та по зимовому килиму
До новорічного багаття!
І тоді Квітень пообіцяв, що на допомогу прийдуть всі дванадцять місяців. Дівчинка запам’ятала ці слова. Січень сказав дівчинці, що їй довелося в останню ніч Старого року, в першу ніч Нового року зустрітися з ними з усіма дванадцятьма відразу. І це все тому, що йшла вона короткою доріжкою. І Січень сказав, що цю заповідну дорогу відкривати нікому не можна. Лютий додав, що не можна говорити і про те, хто дав проліски. Пасербиця пообіцяла нікому нічого не говорити. Дівчинка попрощалася з братами-місяцями і відправилася додому. А щоб їй світло було, брати попросили місяць світити яскравіше.
Дівчинка повернулася додому. Вона принесла проліски Мачусі та її дочці. Але тим здалося мало того, що вони отримають королівську нагороду. І вони у сплячої Падчерки вкрали чарівне колечко. Кільце було незвичайне, блищало, переливалося. І, побачивши кільце, Мачуха з донькою зрозуміли, що дівчинка не одна збирала проліски, що хтось їй допомагав. Дівчинка благала повернути їй колечко. Але вони його не віддали. Мачуха з донькою зібралися в палац. Пасербиця залишилася одна.
Тепер вона думала про те, що ніхто не заступиться за неї, адже колечко пропало. Дівчинці було дуже гірко. У палаці – свято. Але Королева сказала, що Новий рік настане тільки після того, як вона отримає кошик пролісків. Садівники несуть Королеві різноманітні квіти, дуже красиві. Але вона вимагає лише пролісків. Королева говорить, що, якщо не отримає пролісків, накаже стратити головного садівника і головного лісничого. Але ось Мачуха з донькою принесли проліски. Королева дуже зраділа і сказала, що тепер Новий рік настав. Королева наказала розповісти, де вони знайшли квіти.
Мачуха з донькою стали говорити, що вони довго-довго ходили по лісі, нарешті знайшли дивовижне озеро. Навколо нього росли квіти, гриби, горіхи і ягоди. Королева негайно захотіла вирушити туди і наказала своїм придворним збиратися. Її намагалися відрадити, але примхлива дівчинка нікого не бажала слухати. Королева звеліла, щоб Мачуха з донькою показали дорогу. Вони намагалися відговоритися, що сніг засипав чудове озеро. Але Королева сказала, що, якщо вони не покажуть дорогу, їх стратять. Тоді Мачуха і її дочка зізналися, що обдурили. Вони розповіли, що квіти принесла Пасербиця, а де вона їх знайшла, вони не знають. Королева наказала знайти Пасербицю.
Всі відправилися в ліс. У лісі було холодно. Королева швидко замерзла. Вона з подивом дивилася на солдатів, що розчищали сніг, щоб могли проїхати сани. Солдатам було дуже жарко. Королева запитала чому, їй відповіли, що це від роботи. Тоді Королева наказала всім придворним взяти мітли, лопати і працювати. Раптом привели Пасербицю. Королева стала питати, де вона знайшла проліски. Дівчинка нічого не говорила. Королева дізналася про кільце. Пасербиця стала просити віддати їй його. Але Королева сказала, що віддасть кільце тільки в тому випадку, якщо дівчинка розповість, де взяла проліски. Пасербиця відмовилася видати таємницю. Розсерджена Королева кинула кільце в ополонку.
Пасербиця швидко сказала заповітні слова. І відразу ж брати-місяці забрали її до себе. Тим часом на тому місці, де була Королева з придворними, настала весна. Всі кинулися збирати квіти. Королева була в захваті. Відразу ж настало літо, квіти зникли, з’явилися ягоди. Всі роздяглися, тому що було дуже жарко. Але раптом подув сильний вітер, пішов дощ. Це настала осінь. Теплі шуби Королеви і її придворних полетіли. Настала зима. Всі дуже замерзли. Деякі відразу ж сіли на коней і поскакали з лісу. Королева не знала, що робити. Всі були в розпачі. Раптом з’явився Січень. Він сказав, що виконає бажання кожного. Королева сказала, що хоче додому.
Старий професор, її Учитель, сказав, що хоче повернення всіх часів року на круги своя. Солдат попросив погрітися біля вогню. Мачуха і Донька мачухи захотіли теплі шуби, нехай навіть і на собачому хутрі. Старий дав їм шуби. Вони почали лаятися одна з іншою. Мачуха дорікає свою дочку, що вона не попросила дорожчої і красивої шуби. І раптом вони перетворилися на собак. Солдат запряг їх у сани, і вони поїхали. Собаки їхали дуже погано, весь час норовили тягнути в різні боки. Вони абияк добралися до багаття, де були брати-місяці і Пасербиця. Брати-місяці повернули дівчинці кільце і щедро обдарували. Коли з’явилася Королева, їй, професору і Солдату дозволили погрітися. Солдат навчив примхливу Королеву, як слід просити у людей допомоги. І вона звернулася до Пасербиці, щоб та підвезла її до палацу. Пасербиця подарувала Королеві, Солдату і Вчителю по шубі, щоб вони не замерзли. Брати-місяці сказали їй, що собаки – це Мачуха і Донька мачухи. І якщо вони не виправляться через три роки, то доведеться їм ще кілька років бути в образі собак.
На прощання брати-місяці пообіцяли Пасербиці завжди допомагати у всьому. Всі поїхали, а дванадцять місяців залишилися в лісі.
У п’єсі С. Я. Маршака “Дванадцять місяців” явно простежуються традиції російських народних казок. Сюжет істинно казковий. Під Новий рік трапляються дива, а дванадцять місяців постають справжніми чарівниками. Добро завжди перемагає Зло.
Позитивні герої отримують нагороду, а негативні бувають покарані. Пасербиця була доброю, скромною і працьовитою. Саме за це брати-місяці допомогли їй у важку хвилину і щедро нагородили її. Заздрісні і злі Мачуха з донькою отримали по заслугах і були перетворені на собак. Примхлива і пихата Королева також отримала по заслугах: опинилася в складній ситуації, змогла врятуватися тільки завдяки допомозі інших людей!