Люблінська унія 1569 – угода про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу – Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 Року.
Люблінська унія: причини
- Литва зазнала ряду поразок у Лівонській війні від московських військ, союзником могла стати Польща; Польща прагнула поширити свій вплив па схід, шляхта хотіла загарбати українські землі; українська сторона сподівалася в об’єднаній державі налагодити ефективну оборону під нападів татар.
Люблінська унія: умови
утворення Речі Посполитої, федеративної держави, яку очолював виборний король, спільний сейм і сенат; створення єдиної грошової системи, ведення спільної зовнішньої політики; шляхта зрівнювалася в правах і отримувала право на володіння маєтками по всій території держави. Майже всі українські землі, за винятком Берестейщини, відходили під владу польської шляхти; збереження Польщею і Литвою свого державного статусу – окреме законодавство, судова система, центральний і територіальний уряди, військо та фінанси.
Люблінська унія: наслідки
- – більшість українських земель було об’єднано в межах однієї держави, що згуртувало народ; – виникнення на українських землях великих маєтків польської шляхти, закріпачення, зростання гноблення; – збереження судочинства за Литовськими статутами, чинного адміністративного устрою; – початок полонізації – денаціоналізації верхівки, втрата українським суспільством політичної еліти; – українське населення починає зазнавати національних і релігійних утисків; – українські землі залучалися до нових форм політичного та соціального життя, демократії, самоврядування; – українська верхівка отримала виняткове право обіймати посади на місцях, незалежно від віросповідання; – через Польщу на українські землі поширювався західноєвропейський культурний вплив, розвиток освіти.