Цікаві факти з життя Василя Бикова – радянського і білоруського письменника та громадського діяча Ви дізнаєтесь з цієї статті.
Василь Биков цікаві факти
Народився в 1924 році в селі Бички, Вітебська область, в родині селянина.
З дитинства Був творчим хлопчиком – захоплювався малюванням і закінчив Вітебське художнє училище.
В роки Великої Вітчизняної війни Василь Биков будував оборонні споруди в Україні. Якось трапилось так, що він відстав від своєї колони і червоноармійці прийняли його за шпигуна. Василя ледве не розстріляли.
В 1942 році Був мобілізований. Спочатку служив піхотинцем, потім у протитанковій артилерії. Брав участь у багатьох визначних боях – під Кривим Рогом, Олександрією та Знам’янкою.
Під час бойових дій Був важко поранений у живіт та в ногу. Лікарі записали його як загиблого. Ця подія лягла в основу його першої повісті “Мертвим не боляче”.
Справжню популярність принесла йому повість “Третя ракета”, написана в 1962 році.
По закінченню війни проживає у Гродно. Там його вперше друкують в газеті “Гродненська правда”, де він і працював.
Має звання майора.
Василь Биков – член Спілки письменників СРСР та секретар Гродненського відділення Спілки письменників.
Переїхавши до Мінська, де його обирають депутатом Верховної ради.
Був двічі одружений. Перша його дружина – вчителька російської мови Надія Кулагіна, з якою нажив двох синів за 30 років шлюбу. Друга дружина – Ірина Суворова.
Нагороджений Державною премією СРСР за повість “Дожити до світанку” (1973 рік). Має звання Народного письменника Білорусі. Нагороджений Ленінською преміє за повість “Знак біди” (1986 рік.)
З 1990 року стає президентом об’єднання білорусів світу “Бацькаушчына” .
З приходом О. Лукашенка до влади, В. Биков постійно крики тує владу, за що зазнав переслідувань і гонінь. Вимушений був виїхати на постійне пожиття до Чехії, потім до Фінляндії і ФРН.
Повернувся на Батьківщину тільки за місяць до смерті.
Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Василя Бикова.