Володимир Антонович біографія скорочено Викладена в цій статті.
Антонович Володимир – український історик, археолог; співорганізатор Київської Громади.
Володимир Антонович біографія коротко
Володимир Боніфатійович народився 18 (30) січня 1834 у містечку Махнівці Київської губернії (з 1935 с. Комсомольське Козятинський район, Вінницької області). Дрібний шляхтич і мадяро-поляк за походженням. Навчання в Київському університеті
Антонович здобув початкову освіту в сімї шляхтича, на якого працювали батьки.
Навчався у першій (Рішельєвській) і другій гімназіях Одеси (1845–1850).
Закінчив медичний (1855 рік) та історико-філологічний (1860 рік) факультети Київського університету.
У 1861 році приєднався до так званих “хлопоманів”. Один з організаторів Київської громади, очолює в ній “хлопоманський” гурток, члени якого вважали, що український народ має право на своє національне відродження
З 1861 року був викладачем латинської мови у Першій київській гімназії, з 1863 року – чиновник у канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора.
З 1863 – 1880 роки був головним редактором Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві.
З 1880 – 1883 роки був деканом історико-філологічного факультету Київського університету. Один із фундаторів і голова (1881 – 1887) Історичного товариства Нестора-літописця, член-кориспондент петербурзької Академії наук (1902).
Володимир Антонович був засновником київської школи істориків та автор численних праць з української історії, зокрема студій з історії Давньої Русі, Великого князівства Литовського, козацтва, гайдамаччини; археології, етнографії. З Антоновичем пов’язують впровадження традиції документалізму в українській історіографії. За редакцією Антоновича було зібрано і видано 9 томів “Архива Юго-Западной России” (понад 2200 документів) Разом з Михайлом Драгомановим Анотонович видав “Исторические песни малорусского народа” (К., 1874 – 1875. Т. 1 –2). Йому належать праці з історії України: “Про походження козацтва”, “Про гайдамацтво”, “Київ та його доля і значення з ХІV до ХVІ століття”, “Монографії з історії Західної і Південно-Західної Росії”, “Розкопки в землі древлян”, “Археологічна карта Київської губернії”, “Історичні пісні малоросійського народу” та інше.
Помер Антонович 8 (21 березня) 1908 року, похований у Києві на Байковому кладовищі