“Двобій Ахілла і Гектора” переказ ви можете прочитати в цій статті. А короткий зміст “Двобій Ахілла і Гектора” у віршах в попередній.
“Двобій Ахілла і Гектора” переказ
Довго переслідував Ахілл бога Аполлона. Нарешті, зупинився бог-стріловержець і відкрив Ахіллу, кого він переслідував. Гнів опанував Ахіллом. З якою радістю він помстився б Аполлону, якби міг! Кинув переслідування син Пелея і знов прямує до стін Трої. Нісся по полю до стін Трої Ахілл, подібний виблискуючій зірці, тій зірці, яка яскраво горить на осінньому небі. Сіріус звуть її люди, нещастя обіцяє вона смертним. Побачив старець Пріам наближаючогося до стін Трої Ахілла і в страху став благати Гектора:
– О, коханий син мій! Зайди швидше в місто! Чи не борися з сином Пелея, він могутніше тебе! Увійди в Трою! Адже в тобі вся надія на порятунок всіх троянців і троянок. Подумай, скількох синів убив у мене Ахілл. Зглянься хоч наді мною, нещасним старцем. Зевс послав мені в кінці мого життя жахливі біди. Я повинен бачити загибель моїх синів, побачити, як поведуть в неволю дочок, як будуть вбивати невинних немовлят. Сам я буду убитий на порозі мого дому, а ті пси, яких я сам вигодував, будуть лизати мою кров. Зглянься надо мною, Гектор!
Молила Гектора сховатися в Троє і мати його, старезна Гекаба. Вона нагадала синові, як годувала вона його в дитинстві, як пестила його. Невже буде убитий на її очах Гектор і не оплаче його ні вона, ні Андромаха, а труп його пошматований буде псами у кораблів мирмидонян?
Але твердо вирішив Гектор чекати Ахілла; спершись щитом об виступ вежі, він чекав свого лікаря. Не міг Гектор ухилитися від бою з Ахіллом. Боявся син Пріама, що звинувачуватимуть його троянці в тому, що він погубив Трою, понадіявшись на свою силу. Адже радив же йому Полідамант сховатися з військом в Трої, раніше ніж вступить в битву Ахілл. Тепер одне залишилося Гектору – вступити в бій з Ахіллом і чи перемогти, або загинути. Промайнула у Гектора і така думка: йти назустріч Ахіллу без зброї і обіцяти йому повернути прекрасну Олену і всі скарби, викрадені у Менелая, а з ними дати і половину всіх багатств великої Трої. Негайно відкинув цю думку Гектор. Він знав, що не стане Ахілл входити з ним у договір, що беззбройного вб’є він його, як безсилу жінку.
Все ближче і ближче був Ахілл. Страх опанував Гектором, і пустився він бігти від грізного сина Пелея навколо Трої. За ним, подібно яструбові, який женеться за слабкою голубкою, нісся бурхливий Ахілл. Три рази оббігли герої навколо Трої.
У бурхливому бігу неслись герої. Кілька разів хотів Гектор сховатися біля стіни, щоб дати троянцам можливість відобразити стрілами сина Пелея, але Ахілл не підпускав його до стіни. Уже давно наздогнав би сина Пріама великий Ахілл, якби не вдихнув сил Гектору бог Аполлон. Коли в четвертий раз пробігали герої повз ключі Скамандра, кинув на золоті терези бог-громовержець два жереба смерті, один – Ахілла, інший – Гектора. Опустився жереб Гектора до царства похмурого Аїда. Покинув Гектора бог Аполлон, а до Ахілла наблизилася богиня Афіна Паллада. Вона повеліла герою зупинитися і обіцяла йому перемогу над Гектором. Сама ж богиня, прийнявши образ брата Гектора, Деїфоба, з’явилася Гектору. Вона переконала його битися з сином Пелея, обіцяючи допомогти. Зупинився Гектор. Зійшлися герої. Першим вигукнув Гектор:
– Не буду я більше, син Пелея, шукати порятунку у втечі! Відразу ж і подивимося, чи ти це вб’єш мене або ж я переможу. Але закличемо в свідки богів перед боєм! Я обіцяю не безчестить твоє тіло, якщо дасть громовержець мені перемогу. Виконай і ти цей договір.
Але грізно відповів йому Ахілл:
– Ні! НЕ пропонуй мені договорів, ненависний ворог! Як неможливий договір між левом і людьми або між вовками і вівцями, так неможливий він і між нами. Ні! Зберися з усіма силами, згадай все своє мистецтво у ратній справі. Ні тобі порятунку! Ти заплатиш мені за пролиту тобою кров мого друга Патрокла і інших моїх друзів, убитих тобою.
Могутньої рукою Ахілл кинув свій спис в Гектора. Припав до землі Гектор і цим уникнув смертоносного удару. Афіна-Паллада швидко схопила спис Ахілла і подала його знову герою. Ударив Гектор списом в середину щита Ахілла. Але, як легка тростина, одскочило спис від щита, викуваного богом Гефестом. Не було у Гектора іншого списа. Потупив він очі і голосно почав кликати на допомогу Деїфоба. Але вже не було його. Зрозумів Гектор, що обдурила його Афіна-Паллада, зрозумів, що судилося йому загинути. Вихопивши меч, кинувся Гектор на Ахілла. Кинувся на Гектора і Ахілл; могутньою рукою вразив він його списом в шию. Упав на землю смертельно поранений Гектор. Він міг лише сказати ще кілька слів тріумфуючому Ахіллу:
– Я заклинаю тебе, Ахілл, твоїм життям і твоїми рідними, не давай мого тіла на розтерзання мірмідонскім псам, поверни моє тіло батьку і матері, за нього вони дадуть Несчетний викуп.
– Ні! Даремно ти, мерзенний пес, благаєш мене! – Відповів Ахілл. – Я б сам розтерзав твоє тіло, якби скорився гніву, палаючому в мені. Ніхто не віджене від твого тіла псів, хоча б і пропонували мені за це найпишніші, багаті дари, якби навіть дали мені стільки золота, скільки важиш ти сам. Ніколи не оплачуть твій труп Приам і Гекаба!
– О, я знав, що ти не відкликнешся на мої благання. У грудях твоїх залізне серце. Але лякайся гніву богів! Він спіткає і тебе! Уб’є тебе стрілою Паріс за допомогою бога Аполлона у Скейских воріт.
Помер з цими словами Гектор. Відлетіла, нарікаючи на гірку долю, душа його в царство похмурого Аїда.
Скликав, тріумфуючи перемогу, Ахілл всіх греків. Дивувалися вони на могутній ріст і красу розпростертого на землі Гектора. Кожен з подходивших пронизував труп Гектора списом. Тепер легко було вразити його; не так було в той час, коли Гектор підпалював кораблі греків.
Жахливу справу замислив торжествуючий Ахілл. Проколів на ногах Гектора сухожилля, просунув він міцні ремінь крізь сухожилля і прив’язав труп за ноги до колісниці. Скочив він на неї, високо піднявши обладунки, зняті з Гектора, і погнав коней по полю. По землі волочилося тіло Гектора за колісницею. Пил піднявся на полі. Почорніла прекрасна голова Гектора від пилу, б’ється вона про землю.
Побачила Гекуба зі стін Трої, як ганьбить Ахілл труп її сина. Рве вона в горі сиве волосся і б’є себе в груди, зірвавши покривало. Гірко ридає Приам. Він просить пустити його в поле, він хоче молити переможця Ахілла зглянутися над ним, старцем, згадати батька Пелея, такого ж старця, як і він. Почула сумні крики троянців і Андромаха. У страху впустила вона човник з рук. Побігла Андромаха на стіни і з них побачила тіло чоловіка, який ледь животів по пилу за колісницею Ахілла. Непритомна впала на руки троянок нещасна дружина Гектора. Спало з неї дорогоцінне покривало, дар Афродіти, розсипалося її волосся. Прийшовши в себе, голосно заридала вона. Тепер нікого не залишилося у неї на світі. Осиротів і прекрасний син її Астіанакс. Нещасним сиротою ростиме він, ніхто не захистить його від образи. Невимовне горе роздирали серце Андромахи. Голосно ридали навколо неї всі троянки. Загинув великий захисник Трої.