“Хитромудрий іда́льго Дон Кіхо́т з Лама́нчі” – роман іспанського письменника Мігеля де Сервантеса Сааведри про пригоди однойменного героя. “Дон Кіхот” історія написання викладена в цій статті.
“Дон Кіхот” історія створення роману
Роман був опублікований в двох томах. Перший вийшов в 1605 році, другий – в 1615 році. Роман замислювався як пародія на лицарські романи. Згодом переведений на всі європейські мови, цей роман понині є однією з найпопулярніших книг, а у 2002 році визнаний кращим романом у світовій літературі.
Стимулом до створення книги послужив роман “Інтерлюдії романсів”, що висміює фермера, який зійшов з розуму після прочитання безлічі лицарських романів. Бідний фермер кинув свою дружину і став поневірятися по білому світу – що, в свою чергу, зробив і герой роману Сервантеса (за винятком того, що Дон Кіхот не був одружений). Цей сюжет був з підтекстом: точно так само вчинив і Лопе де Вега, після написання своїх численних автобіографічних любовних творів покинув сім’ю і відправився у флот Непереможної Армади.
Відомий інтерес Сервантеса до балад. І причини для глузування над літературним конкурентом у нього явно були: п’єси Лопе де Вега були популярніші творів самого Сервантеса. Вивести під маскою літературного персонажа свого ворога і вдосталь насміятися над ним – прийом відомий. Одним з аргументів на користь цієї гіпотези є те, що Дон Кіхот, хоч і видається затятим шанувальником рицарських романів, в першій редакції розповідав про свої любовні пригоди.
Роман складається з двох частин: перша “Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі”, опублікована в 1605 році; і друга “Друга частина геніального лицаря Дон Кіхот з Ламанчі”, опублікована в 1615, щоб відновити добре ім’я письменника. Справа в тому, що в 1614 році була опублікована друга частина Дон Кіхота, написана якимсь Авельянедой (це був псевдонім самозванця. Його справжня особистість досі не встановлена).
Роман Авельянеди носив пародійний характер і різкі випади проти Сервантеса. У другій, цієї частини, Сервантес дає Авельянеда відсіч. На початку другої частини Сервантес в “Присвяті графу Лемоскому” згадує про підробленого Дон Кіхота. Також він наприкінці роману назвав Авельянеди “брехливим торседільясскім писакою” і писав, що Авельянеда “не має права перетягувати його кістки (тобто, кістки Дон Кіхота) в Стару Кастилію” (наприкінці підробленого “Дон Кіхота” обіцялося розповісти про пригоди Дон Кіхота і Санчо Панси в Старій Кастилії).