Головні герої “Історії Русів” – Б. Хмельницький, І. Полуботок, І. Мазепа – ватажки козацької доби нашої історії.
Характеристика героїв “Історія Русів”
“Історія Русів” характеристика Мазепи
Мазепа, на думку, С. Величка, “хитрий лис”, “валечний невістюх”, “Махієвель”.
“Мазепа мав шкідливий задум, спонуканий власною його злобою і помстою, а ніяк не національними інтересами”.
У праці не згадані чутки й легенди про амурні пригоди Мазепи, натомість акцентовано на тих рисах характеру гетьмана, за які його цінували в інших країнах і серед запорожців, – на хоробрості, мудрості, військовому таланті. При цьому автор посилається на європейські авторитети, зокрема на славнозвісного французького філософа й письменника Вольтера, котрий захоплено відгукувався про гетьмана. Водночас Мазепа – людина складна й суперечлива.
Образ Мазепи в “Історії русів” зображено в динаміці. Найдокладніше гетьман змальований у його найвеличнішу годину (проголошення прокламації) і в найтрагічнішу: “…Мазепа того ж таки року, вересня, 6 дня з туги помер, перебуваючи останні свої дні великим утішителем королеві шведському, що поважав його за незвичайний розум і здорові міркування про великодушність у нещастях”. Героєм в очах автора робить Мазепу його лицарська саможертовна спроба відновити, збудувати самостійну Україну.
“Історія Русів” характеристика Хмельницького
Автор переконує, що у своїх діях Хмельницький керувався не особистими інтересами (як закидали гетьманові опоненти), а патріотичними, гуманними цілями. Він став до бою, щоб зупинити творені народові українському “од польських військ та начальників нестерпні переслідування, насильства та надмірне його уярмлення, руйнацію”.
“Він, маючи видатний розум, був досить добродушний і справедливий, у справах національних абсолютний досконалий політик, а у війні безстрашний і винахідливий вождь. Хоробрість його рівна була з байдужістю. Перемоги не робили його марнославним, а від невдач зовсім не втрачав він бадьорості. Терпіння його і в найтяжчих трудах і подвигах ніколи не зраджувало його. Голод і спрагу, холод і спеку зносив він з цілковитим спокоєм. Вітчизну свою і народ так любив, що спочинком своїм, здоров’ям і самим життям завжди жертвував без най – меншого нарікання. Словом, був неперевершений у народі верховний начальник, а в війську досконалий вождь”
Петро І у “Історії Русів” – лютий кат України
Ідейний центр твору – промова гетьмана Павла Полуботка, звернена до лютого ката України Петра І: “Замість вдячності й відплати, повертають нас у негідне рабство, велять платити данини великі і невиносимі, заставляють рити лінії й і піали, висушувати непрохідні болота та загачувати їх тілами наших козаків. Погнати народи в рабство є ділом азійського тирана, нехристиянського монарха. Знаю, що нас чекають кайдани й понура в’язниця, де заморять нас голодом по московському звичаю. Та поки я ще живий, говорю тобі правду, царю, що ти даси відповідь… перед всемогучим Богом-за погибель нашу та всього народу”. У книзі знайшло також відображення єднання України з Литвою, Польщею, Росією, дається пояснення того, що це домовленості рівних сторін, які не поступаються одна одній у жодній сфері тодішнього життя.
Також героями “Історії Русів” є Наливайко та Дорошенко, чужинці – Густав Адольф, Карл ХІІ.