Вчення Вернадського Про ноосферу коротко викладене в цій статті.
Вчення Вернадського про ноосферу скорочено
Найбільш повне уявлення Вернадського про ноосферу викладено в книзі “Наукова думка як планетне явище”, повністю видана лише в 1991 році, в якій поєднані розрізнені висловлювання і матеріали, значною мірою неопубліковані за життя Вернадського. При цьому в них не простежується навіть більш-менш чітка і обгрунтована концепція.
В. І. Вернадський сформулював наступні 12 умов ноосфери в майбутньому:
- Заселення людиною всієї планети. Різке перетворення засобів зв’язку та обміну між різними країнами. Посилення зв’язків, у тому числі політичних, між державами Землі. Переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що протікають у Біосфері. Розширення меж біосфери та вихід у Космос. Відкриття нових джерел енергії. Рівність людей всіх рас і релігій. Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань та внутрішньої політики. Свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних побудов та створення в суспільному та державному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки. Підйом добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити голоду, злиднів і послабити вплив хвороб. Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити її здатною задовольняти всі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населення. Виключення війн з життя людства.
У структурі ноосфери і біосфери Вернадський виділяв “сім видів речовини”
- живе; біогенне (виникло з живого чи піддалося переробці); відстале (виникло з неживого); біокосне (виникло на стику живого і неживого; до біокосного, за Вернадським, відноситься грунт); речовина в стадії радіоактивного розпаду; розсіяні атоми; речовина космічного походження.
Вернадський стверджував, що людство в ході свого розвитку перетворюється на нову потужну “геологічну силу”, своєї думкою і працею перетворюючи планету. Відповідно, воно з метою свого збереження повинне буде взяти на себе відповідальність за розвиток біосфери, що перетворюється в ноосферу, а це зажадає від нього певної соціальної організації і нової, екологічної та одночасно гуманістичної етики. Іноді Вернадський писав про “ноосферу” як про те, що відбулася в реальності, іноді – як про невідворотне майбутньє. Таким чином, поняття “ноосфера” постає у двох аспектах:
- ноосфера в стадії становлення, що розвивається стихійно з моменту появи людини; ноосфера розвинена, свідомо формована спільними зусиллями людей в інтересах всебічного розвитку всього людства і кожної окремої людини.