Особливості композиції твору “Фауст”
У своєму завершеному вигляді твір складається з “Присвяти”, “Театрального вступу”, “Прологу на небі” та двох частин. Першу частину закінчено 1806 року, другу – 1831.
Трагедія має 2 прологи
Перший із них – “Пролог у театрі” – бесіда поета, актора і директора. Троє співбесідників – це ніби три сторони особистості автора. Поет мріє про високу мету; актор закликає сміливіше черпати сюжети із самого життя, щоб оволодіти серцями людей; директор – діловий, практичний – тверезо оцінює дійсність, від розмов кличе до справи, до реального втілення на сцені високих поетичних задумів. Другий пролог – “Пролог на небі”. У ньому беруть участь Бог, архангели Рафаїл, Михаїл, Гавриїл, згодом – Мефістофель. Цей пролог відкривається гімном могутній природі, вічному руху і вічній гармонії, гімном Сонцю і Землі, а завершується суперечкою Бога та Мефістофеля стосовно сутності людини.
У першій частині твору розкривається історія кохання Фауста і юної городянки Маргарити (Гретхен). Закохані цілком покладаються на природу. Для Фауста природа, кохання, щастя, Бог – нероздільні. Але природа не лише велична і прекрасна, вона суперечлива і таємнича. Щасливе і прекрасне кохання закінчується трагічно.
Друга частина твору схожа на мандри чудесними островами. Фауст, живучи вдруге, намагається осягнути нове й дивне для нього життя і взяти в ньому посильну участь. Проживши друге життя, Фауст підбиває його підсумок. Він пересвідчився в найвищій цінності реального буття і діяльності життя людини та розуміє, що мусить передати пізнану істину нащадкам, тобто втілити її, побудувавши місто. Фауст також зрозумів, що людину виправдовують висока мета, невтомна праця, активність душі й довічна боротьба за життя і волю. Фауст отримує на небі повне прощення.
Особливості композиції твору “Фауст”
- 2 прологи (зав’язка); 1 частина – 25 сцен (1806) – не розбита на дії, як того вимагає форма драматичного жанру; 2 частина – 5 дій (1825-1831) – забагато для драматичного твору.