Вірш “Барвношатна владарка, Афродіто…” Сапфо
Барвношатна владарка, Афродіто,
Дочко Зевса, підступів тайних повна,
Я молю тебе, не смути мені ти
Серце, богине,
Але знов прилинь, як колись бувало:
Здалеку мої ти благання чула,
Батьківський чертог кидала й до мене.
На колісниці
Золотій летіла ти, міцнокрила
Горобина зграє, її несучи,
Над землею темною, наче вихор,
Мчала в ефірі.
Так мені являлася ти, блаженна,
З усміхом ясним на лиці безсмертнім:
“Що тебе засмучує, що тривожить,
Чом мене кличеш?
І чого бажаєш бентежним серцем,
І кого схилити Пейто повинна
У ярмо любовне тобі? Зневажив
Хто тебе, Сапфо?
Хто тікає – скрізь піде за тобою,
Хто дарів не взяв – сам дари нестиме,
Хто не любить нині, полюбить скоро,
Хоч ти й не схочеш…”
О, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.
(Переклад Г. Кочура)
“Барвношатна владарка, Афродіто…” аналіз
Вірш “Барвношатна владарка, Афродіто…” присвячений Афродіті, в якої лірична героїня просить
О, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.
“Барвношатна владарка, Афродіто…” художні засоби
- Епітети: барвношатна владарка, підступи тайні, міцнокрила зграя, блаженна Афродіта, безсмертне лице, бентежне серце, усміх ясний, вірна помічниця; Метафора – ярмо любовне.