“Хірургія” короткий зміст оповідання Чехова можна прочитати за 5 хвилин.
Чехов “Хірургія” скорочено
У земській лікарні за відсутністю доктора, який поїхав одружитися, веде прийом фельдшер Курятин. Це товстий чоловік років сорока, у поношеному жилетці і пошарпаних брюках. На обличчі у нього вираз боргу і приємності, а в руці – сигара, що видає сморід.
На прийом приходить дяк Вонмігласов, високий кремезний старий у коричневій рясі. Він скаржиться на хворий зуб, на те, що у нього від цього зуба вся голова болить і у вухо стріляє. Сідає і розкриває для огляду рот.
Фельдшер серед інших, пожовклих від часу і тютюну зубів вбачає один, з великою дірою, і каже, що його треба вирвати.
Дячок з повагою відповідає, що фельдшеру краще знати. Адже він людина, спеціально навчена для того, щоб знати, що і як лікувати.
Фельдшер Курятин вибирає інструменти для видалення зуба, супроводжуючи пошуки спогадами про поміщика Олександра Івановича Єгипетського. Курятин нібито видаляв зуб цій людині, що жила сім років у Петербурзі та знала багатьох професорів.
Але який саме взяти інструмент, він не знає і, поклавши козячу ніжку, бере щипці. Підходить до дячка, який розкрив рот, і починає видаляти зуб.
Підрізати ясна і намагається витягнути зуб. Дячок кричить від болю і хапає фельдшера руками. Той обурюється, що дяк йому заважає, і продовжує тягнути. Проходять важкі півхвилини, у дячка від болю вирячені очі, на багряному обличчі виступив піт, на очах сльози, коліна підняті до ліктів – і щипці зриваються з зуба. Вонмігласов лізе в рот і намацує хворий зуб на старому місці.
Шанобливе ставлення дячка до Курятиа переходить в насмішку, той огризається і повторює свою спробу вирвати хворий зуб. Просить дячка не вчити його і не сіпатися. Тягне… Ну… Ну… Чути хрусткий звук. “Так я і знав!” – Вигукує фельдшер.
Вонмігласов абсолютно приголомшений. Він лізе в рот і виявляє замість хворого зуба два стирчачі уламки. На адресу фельдшера звучать відверті лайки. Той відповідає грубістю: “Мало тебе в бурсі березою пригощали…”