Микола Некрасов біографія коротко на українській мові класика російської поезії, письменника і публіциста викладена в цій статті.
Микола Некрасов біографія скорочено
Микола Олексійович Некрасов народився 28 листопада (10 грудня) 1821 в в Немирові Вінницького повіту Подільської губернії в заможній родині поміщика. Дитячі роки письменник провів в Ярославській губернії, селі Грешнево, в родовому маєтку. Сім’я була багатодітною – у майбутнього поета було 13 сестер і братів.
У віці 11 років він вступив до гімназії, де вчився до 5 класу. З навчанням у юного Некрасова не складалася. Саме в цей період Некрасов починає писати свої перші вірші сатиричного змісту і записувати їх в зошит.
Батько поета був жорстоким і деспотичним. Він позбавив Некрасова матеріальної допомоги, коли той не захотів вступати на військову службу.
У 1838 році Некрасов переїздить до Петербурга, і стає вільним слухачем в університеті на філологічному факультеті. Щоб не померти від голоду він знаходить підробіток, дає уроки і пише вірші на замовлення.
У цей період він познайомився з критиком Бєлінським, який згодом матиме на письменника сильний ідейний вплив.
Накопичивши достатньо коштів, Некрасов видає дебютну збірку своїх віршів “Мрії і звуки” (1840 ), яка зазнла невдачі. Василь Жуковський порадив більшість віршів цієї збірки друкувати без імені автора. Після цього Микола Некрасов він вирішує відійти від віршів і зайнятися прозою, пише повісті й оповідання. Письменник також займається виданням деяких альманахів, в одному з яких в яких дебютував Федір Достоєвський. Найбільш успішним альманахом вийшов “Петербурзький Збірник” ( 1846).
У 1847 – 1866 був видавцем і редактором журналу “Современник” , в якому працювали кращі літератори того часу. Журнал був вогнищем революційної демократії. Працюючи в “Современнике” , Некрасов випускає кілька збірок своїх віршів. Твори “Селянські діти”, “Коробейники” приносять йому популярність.
У 1840 – х роках Некрасов співпрацює з журналом ” Вітчизняні записки”, а в 1868 році, після закриття журналу “Современник” , бере його у видавця Краєвського в оренду. З ці журналом були пов’язані останні десять років життя письменника. У цей час Некрасов пише епічну поему “Кому на Русі жити добре” (1866-1876), а також “Російські жінки” (1871-1872), “Дідусь” (1870) – поеми про декабристів і їхніх дружин, ще деякі сатиричні твори, вершиною яких була поема “Сучасники” ( 1875).
Некрасов писав про страждання і горе російського народу, про складне життя селянства. Він також вніс у російську літературу багато нового, зокрема, у своїх творах використовував просту російську розмовну мову. У віршах він вперше став поєднувати сатиру, лірику і елегійні мотиви. Творчість поета внесло неоціненний внесок у розвиток російської класичної поезії та літератури в цілому.
У житті поета було кілька любовних зв’язків: з господинею літературного салону Авдотєєю Панаєвою, француженкою Селін Лефрой, сільською дівчиною Феклою Вікторовою.
Одна з найкрасивіших жінок Петербурга і дружина письменника Івана Панаєва – Авдотья Панаєва – подобалася багатьом чоловікам, і молодому Некрасову довелося докласти чимало зусиль, щоб завоювати її увагу. Нарешті, вони зізнаються в коханні один одному і починають жити разом. Після ранньої смерті їхнього спільного сина, Авдотья йде від Некрасова. І він їде до Парижа з французькою актрисою театру Селін Лефрой, з якою був знайомий з 1863 року. Вона залишається в Парижі, а Некрасов повертається до Росії. Проте їх роман триває на відстані. Пізніше він знайомиться з простою і неосвіченою дівчиною з села – Феклою (Некрасов дає їй ім’я Зіна), з якою згодом вони повінчалися.
У Некрасова було багато романів, але головною його жінкою виявилася не законна його дружина, а Авдотья Панаєва, яку він любив все життя.
У 1875 році у поета виявили рак кишечника. У болісні роки перед смертю він пише “Останні пісні” – цикл віршів, який поет присвятив своїй дружині.
27 грудня 1877 (8 січня 1878 року) – Микола Некрасов помер в Санкт-Петербурзі від раку. Похований на Новодівичому кладовищі.
Також ви можете ознайомитися з Хронологічною таблицею життя Некрасова для підготовки до занять.