“Балада про соняшник” аналіз вірша Івана Драча – тема, ідея, художні засоби викладені в цій статті.
“Балада про соняшник” – це притча про красу й силу поезії.
“Балада про соняшник” аналіз поезії
Автор: І. Драч
Рік: 1962
Збірка: “Соняшник”
Літературний рід: ліро-епос
Жанр: балада
Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.
Тема: народження людини-творця, людини-поета.
Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному грунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.
Віршовий розмір: верлібр
“Балада про соняшник” художні засоби
- Епітети : тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка;золоте німе захоплення;сонце оранжеве; Розгорнута Метафора (перевтілення, метаморфоза): В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі… Риторичне звертання : Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку! Риторичне питання : Дядьку, хіба вам шкода?
Сюжет твору
Живе соняшник, своєю поведінкою він нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається біля млина, стріляє горобців з рогатки тощо. А відрізняється тільки тим, що має шорстке зелене тіло. І от якось після купання він стрибав на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, та побачив сонце “у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі”. І соняшник, який застиг в німому захопленні, просить, щоб сонце дало йому покататись на велосипеді або хоча б посадило його на раму.
Особливості балади:
- Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути. Розширено просторові координати художнього світу. Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднанні в цілісність