Джеймс Метью Баррі (James Matthew Barrie) – шотландський драматург, письменник і журналіст, автор всесвітньовідомої дитячої казки “Пітер Пен”.
Джеймс Баррі біографія скорочено
Народився 9 травня 1860 року на околиці шотландського містечка Кіррімьюре, неподалік від міста Данді. Він був дев’ятою дитиною з десяти в родині простого ткача. Сімя жила бідно, але освіту він отримав. Після школи Джеймс прослухав підготовчий курс в академії Дамфріс, після чого був зарахований до Единбурзького університету, який закінчив у 1882 році. Після закінчення навчання він у 1883–1884 роках працював як музичний критик у редакції газети “Ноттінгем Джорнел” і співпрацював з багатьма лондонськими газетами до переїзду в Лондон в 1885, де він і прожив решту життя.
Визнання як журналіста прийшло до Баррі після опублікування серії нарисів, у яких зображалось життя маленького містечка в першій половині ХІХ ст. У 1888 році на основі цих нарисів виходить його книга “Ідилії Старих Вогнів” (“Auld Licht Idylls”), проте життя, описане у цій книзі, було далеко не ідилічним.
У 1889 році також виходить роман з життя журналістів “Коли людина сама”.
Упродовж 15 років (1885–1900) Баррі займався літературною діяльністю. Він написав: невдалу мелодраму “Краще померти” (“Better Dead” (1888)), любовно-психологічні романи “Маленький священик” (“The Little Minister” (1891)), “Сентиментальний Томмі” (“Sentimental Tommy: The Story of his Boyhood” (1896) і його продовження “Томмі і Грізел” (“Tommy and Grizel” (1900)), біографічну книга про матір “Маргарет Огілві” (“Margaret Ogilvy” (1896)), кумедна книга про шкоду і задоволення від паління “Аркадія, моя любов”.
На фоні успіху романів Баррі в той самий час у США піратським чином публікуються декілька збірок його малої прози: “A Holiday in Bed and Other Sketches”, “A Tillylos Scandal”, “Two of Them” та інші. Письменник вкрай негативно ставився до цих видань, вони не перевидавались у Великій Британії і не входили до зібрання творів Баррі, виданих наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
П’єси Баррі, що мали шалений успіх у публіки, є, мабуть, найвищим досягненням його творчості для дорослих. Першим сценічним успіхом Баррі стала постановка драматургічної версії його”Маленького священика” (1897). Однак лише “Кволіті-стрит” (“Quality Street” (1901)), блискуча комедія про життя Англії початку ХІХ ст., ввела його в коло видатних драматургів того часу. Успіх закріпили такі п’єси: “Чудовий Крайтон” (“Admirable Crichton” (1902)), ” Пітер Пен ” (1904), “Що знає кожна жінка” (“What Every Woman Knows” (1908)), “Виглядає як дванадцятифунтова купюра” (“The Twelve Pound Look” (1910)), “Поцілувати Попелюшку” (“A Kiss for Cinderella” (1916)), “Дорогий Брут” (“Dear Brutus” (1917)), “Поважна дама демонструє свої медалі” (“The Old Lady Shows Her Medals” (1917)), “Мері Роуз” (“Mary Rose” (1920)). Снобізм та претензії людей вищого світу і політиканів піддаються висміюванню у кращих із цих комедій – “Кволіті-стрит”, “Чудовий Крайтон”, “Що знає кожна жінка”. У п’єсах Баррі реальність часто поєднана з вигадками, а гумор і комічні ситуації овіяні світлою печаллю.
У 1894 році Баррі одружився з молодою акторкою Мері Енселл, котра зіграла в одній з його п’єс. Шлюб виявився невдалим і був розірваний у 1909 році.
Дж. М. Баррі був удостоєний багатьох почестей: у 1913 р. йому було надано титул баронета, у 1922 р. нагороджений орденом “За заслуги”; у 1919 р. став лорд-ректором найстарішого шотландського університету Сент-Ендрюса; в 1930 р. – почесним президентом Единбурзького університету; з 1928 р. був президентом “Спілки літераторів”.
Баррі помер 19 червня 1937 року, не залишивши прямих спадкоємців. Перед смертю він передав всі права і доходи від Пітера Пена – дитячій лікарні на Грейт-Ормонд-стрит у Лондоні. В 1987 р. на знак поваги до видатного співвітчизника Британський Парламент пішов на безпрецедентний крок – спеціальним актом встановив безстрокову дію цих авторських прав