Перший правитель Галицької землі Ростислав мав трьох синів, які отримали у володіння Перемишль, Звенигород і Теребовль. Об’єднати їх вдалося Володимиркові, який 1141 р. переніс свою резиденцію до Галича. Ще успішнішим було правління його сина Ярослава Осмомисла (1152-1187 рр.):
- розширення кордонів Галицького князівства аж до гирла Дністра; боротьба з нападами половців, укладення союзницьких угод з Польщею й Угорщиною, підтримання дружніх стосунків з імператором Священної Римської імперії Фрідріхом І Барбароссою, угода з Візантією; боротьба зі спробами бояр втручатися в державні справи, зміцнення князівської влади; здобуття значного авторитету на Русі, “підпер гори Угорські своїми військами”, “зачинив ворота Дунаю”.
Певний час на Волині тривали усобиці. Край їм поклав князь Роман Мстиславич, який на володимирському столі проводив об’єднавчу політику.
Об’єднання Галицького та Волинського князівств ЗНО
Передумови:
- віддаленість від Києва, особливості природних умов, вдале географічне розташування; великі родовища солі сприяли економічному піднесенню; потреба об’єднання зусиль обох князівств для боротьби з Польщею та Угорщиною, згодом – монголами; цілеспрямована політика ряду князів, етнічна однорідність обох князівств.