Образ Возного в “Наталці Полтавці” – тип хабарника, який потерпає через те, що з кожним роком все складніше стає “викачувати” із селян гроші. Характеристика Возного з цитатами наведена в цій статті.
“Наталка Полтавка” характеристика Возного
Тетерваковський – тип дрібного чиновника часів кріпосництва.
Риси характеру возного
1. Позитивні:
а) почуття гумору;
б) сила волі;
в) освіченість.
2. Негативні:
а) хижацтво і насильство;
б) хабарництво і жорстокість;
в) пихатість і самодурство;
г) зловживання службовим становищем;
д) зневага до простого люду;
е) пристрасть до пияцтва.
Тетерваковський – дворянин, але займає найнижчу посаду, яку могла одержати людина його середовища: він – возний, розвозив різні папери до повітових судів, виставляв майно на продаж тих, хто заборгувався. Складав також різним людям позови, скарги й ін. Ця служба відкривала йому можливість обдирати клієнтів, багатіти за їхній рахунок.
Возний виховувався у середовищі чиновників, хабарників, сприйняв погляди та переконання цього середовища і керувався ними все життя.
Найповнішу службову характеристику дає йому Микола : “Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!”.
Тетерваковський упевнений, що основний закон співжиття людей – панування сильного над слабим, багатого над бідним; що весь світ побудований на брехні і люди “один одного обманють так, як того і треба”. В пісні-монолозі “Всякому городу нрав і права…”, що є перекрученим віршем Г. Сковороди, возний прагне обгрунтувати “законність” здирства і хабарництва, бо, мовляв, немає людей “без гріха”
“Юриста і хапун” завзятий, він не соромиться одверто говорити про свої нечисті діла, нечесні способи збагачення. Заходи уряду проти хабарництва і бюрократії приводять його в “униніє”, і він гірко скаржиться Виборному, що “трудно становиться жить на світі”, бо
“малійшая проволочка ілі прижимочка просителю, як водилось перше, починається за уголовноє преступленіє, а взяточок, сиріч – винужденний подарочок, весьма – очень іскусно у істця ілі ответчика треба виканючити”
Натура крючкодера і шахрая проявилася і тоді, коли возний підмовляє виборного “хождєніє іметь” по його “сердечному ділу”, тобто бути сватом. Тетерваковський обіцяє виборному своєрідний хабар:
“Єжелі виграєш… любов ко мні Наталки”, то “без дані, без пошлини (тобто без хабара) кому хочеш позов заложу і контроверсії (оскарження) починю”.
Його аніскільки не бентежило те, що ці “позови” і “контроверсії” можуть бути незаконними, більше того – він передбачає це і згодний заздалегідь
“Письменство” возного, тобто Освіченість, обмежене, примітивне, межує з неуцтвом. Співає він низькопробні романси, вимоги його до театру грубі і низькі: він вважає, що якби на сцені “справді вбивалися, то було б за що гроші платити”. Про намагання возного відмежуватися від простого народу, підкреслити свою вищість, свідчить і склад його Мови. Він говорить майже такою мовою, якою писалися акти й інші ділові папери у ХVІІ–ХVІІІ ст.: це суміш церковнослов’янізмів, канцеляризмів і слів розмовно-побутової мови народу. Возний частенько говорив неправду і йому доводилося під час розмови підбирати правдоподібні слова для прикриття брехні, а перерву у висловлюванні мусив прикрити якимсь словом, хоч би й безглуздим. Канцеляризми і церковнослов’янізми так міцно ввійшли в мову Тетерваковського, що він не може обійтися без них навіть під час освідчення Наталці в коханні. Щоб передати силу свого кохання, він вживає такі вирази: “безмірно, ах! Люблю тя, дівицю”, Наталчин “вид ясний” його “утробу всю потряс”, він відчув “возженіє в крові”, від чого йому все на світі стало противне, навіть “синкліт весь бумажний”, “статут і розділи, позви і копи”
Почуття Тетерваковського, як і його характер та погляди, низькі, грубі, вульгарні. Наталку Він любить, “как жадний волк младую ягніцу”, одруження з Наталкою для нього солодке, “как з медом мак”. Любов Наталки він збирається “виграти”, наче судову справу. Одруження для нього немов би складання якогось ділового паперу; він просить Наталку: “…до формального опреділенія о моєй участі, открой мні, хотя в терміні, партикулярно, резолюцію, могу лі теє-то як його – без отсрочок, волокити, проторов і убитков получити во вічноє і потомственноє владініє тебе – движимоє і недвижимоє імініє для душі моєй – з правом владіти тобою спокійно, безпрекословно і по своєй волі – теї-то як його – розпоряжать?”.
Як і більшість чиновників, Тетерваковський був П’яничкою. На заручинах він так “смикнув окаянної варенухи”, що ледве вибрався з Терпилихиної хати. Влада над людьми обумовила розвиток в характерівозного такої риси, як Самодурство. Коли Наталка рішуче відмовляє йому, хоч уже й подала рушники, розгніваний Тетерваковський загрожує їй і Терпелисі : “В таком припадку станеш пред суд, заплатиш пеню і посидиш на вежі”. Петра Він збирається “запроторити туди, де козам роги правлять”
Але все ж таки образ возного неоднозначний. З одного боку, це хапуга, здирник і бюрократ, а з іншого – людина, здатна на щирі почуття й великодушні вчинки. Промовистою у цьому плані є сцена, у якій возний “перероджується” і відступається від Наталки. Він висловлює сентенцію, що “великодушной поступок всякії страсті в нас переиливаєть”. І себе він вважає здатним на добрі діла:
“Я – возний і признаюсь, что от рожденія моего расположен к добрим ділам, но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал. Поступок Петра, толіко усердний і без примісу ухищренія, подвигаєть мене нанижеслідующеє…”, “Я одказуюсь од Наталки і уступаю її Петру во вічноє і потомственное владініє з тим, щоб зробив її благополучною”.