“Навчання Планетника у діда Капуша”
Дід Капуш розповідав Планетнику про небо, землю, пастухів, дерева і звірів, про зілля.
Мета навчання:
а) “Ми будемо… шукати… корінь… Корінь “весни і літа, корінь осені й зими…”
б) “…Як зв’язаний світ проникнути у цю складність. Як у дріб’язку вгадати велике? Як у частинці побачити ціле?”
1) “Що не бачиш оком, що не чутне вухом, що не понюхаєш, що не відчуєш шкірою, те невпізнанно відгукується у нас, у всьому сущому. Хмари і ясність, сонце і місяць, мінливе небо і мінлива земля живуть у людині. І хіба лишень у ній? Не тільки звірина, кожен листочок трави несе в собі крапельку небес. Життя землі залежить від життя сонця: воно налило зерном колосок, від нього зацвіла квітка, з його теплом піднявся на крильця метелик…
Є недоступне, яке називається мороком. Ти повинен знати стільки, скільки може знати людина”.
2) “…На чому стоїмо,- до землі… Перед нами зелена книга…
…Он врушиться молодий засів – це наше з тобою життя виколисується на кожному тендітному тоненькому листочку. Бо що ми без колоска? Ми залежимо від зерна: людина, звір і пташка. І ми самі як зерно – вийшли із землі. …Краси людини без землі і краси землі без людини нема. …Найвища радість людини – орати й сіяти. …Без поту земля не родить і не буває жнив. Земля – найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?”
3) “…Розповідав про зілля, навчаючи, яке допомагає людині, яке тварині, а яке – отрута. Одне корисне листком, інше цвітом, а ще інше коренем. Що треба брати до сходу сонця, а що до заходу. …Вчив визначати чверті місяця, коли він ріжечком, коли йому півповня, коли повен і яке це має значення для рослин”.
4) “Вище голови скачуть нерозумні. Світ підлягає суворій необхідності: зима відповідає літу весна – осені… світ збудувався і держиться на двох силах – на потузі любові й на потузі терпіння. …З любові й терпіння народжується людина і хліб”.
5) “Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. …Ти людина… людина – дитина неба й землі, але чи вона завжди те пам’ятає? …Хто заперечить сонце чи родючість поля? Вони всемогутні – це краса. …Щоб жити і вдосконалюватися – піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності”.
Висновок. “Шукай пізнання у трьох коренях – землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі”.