Василь Голобородько біографія коротко Українського поета і письменника викладена в цій статті. Цікаві факти про Голобородька Розширять ваші знання про цього поета.
Василь Голобородько біографія скорочено
Народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині.
У 1963 році закінчив середню школу-інтернат.
У 1964 вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. 1965 року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967 року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: “за дії несумісні зі званням радянського студента”. Ці дії полягали в тому, що поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація”, про що секретар Донецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в “інформації” від 30 січня 1967. Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в Літературному інституті в Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не допустили до вступних іспитів.
Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка “Летюче віконце”, яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР.
Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні.
У 1968–1970 роках перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі.
1988 – Голобородька прийняли до Спілки письменників України.
2001 року здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка.
Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем.
Твори Василя Голобородька
- “Летюче віконце” (1970); “Зелен день” (1988); “Ікар на метелекових крилах” (1990); “Соловейків теремок” (1991); “Калина об Різдві” (1992); “Слова у вишиваних сорочках” (1999); “Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках” (2002); “Посівальник” (2002); “Українські птахи в українському краєвиді” (2002); “Дохла кішка” (2004); “Летюче віконце” (Вибрані вірші) (2005); “Ми йдемо” (Вибрані вірші) (2006); “Віршів повна рукавичка” (2010); “Зозуля масло колотить” (2010); “Білі кімнатні рослини” (2013);